Кардіоміопатія – Причини та Лікування
Кардіоміопатія – це узагальнена назва для ряду захворювань міокарда з невизначеною або визначеною етіологією. В цілому кардіоміопатією вважають первинне (ідіопатичне) або вторинне ураження серця. Склеротичні або дистрофічні процеси в клітинах серцевого м'яза є первинним станом захворювання. Захворювання кардіоміопатія завжди веде до дисфункції шлуночків серця.Причини
Причини захворюваності первинним типом кардіоміопатії до цих пір точно не встановлені. Припускають можливим такі фактори як генетична схильність, вплив вірусів, бактерій, аутоімунні захворювання, ендокринні захворювання тощо.
Вторинна кардіоміопатія, як правило, викликана різними захворюваннями. У їх переліку ішемічна хвороба серця, васкуліт, міокардити, артеріальна гіпертензія та ін.
При вторинному типі захворювання причинами також можуть бути зловживання алкоголем, діабет, стресові ситуації.
Може бути дифузна (симетрична) та асиметрична кардіоміопатія. В першому варіанті – значно збільшується товщина стінок шлуночка і її відношення до обсягу порожнини. Другий варіант – субаортальний стеноз – потовщення стінок шлуночка, як правило, верхньої частини міжшлуночкової перегородки, через що і виникає обструкція. При верхівкової гіпертрофічній кардіоміопатії відсутній процес обструкції;
рестриктивна кардіоміопатія – форма кардіоміопатії, при якій спостерігається втрата еластичності міокарда (тканини). Відповідно, утруднене наповнення кров'ю камер серця. Через зниження кровотоку відбувається розвиток діастолічної дисфункції. Як наслідок – серцева недостатність;
аритмогенна правошлуночкова кардіоміопатія – характеризує собою прогресивне заміщення міокарда сполучною або жировою тканиною. Як правило, в цей процес залучений тільки правий шлуночок. Міжшлуночкова перегородка не уражається.
Група вторинних кардіоміопатій дуже велика. Вона включає в себе різного роду ураження міокарда при різних захворюваннях і патологічних станах. Початок всіх змін в серці відбувається через порушення роботи ферментних систем, які беруть участь у внутрішньоклітинних метаболічних процесах. Таким чином, метаболічна кардіоміопатія відбувається через порушення повноцінного обміну в клітинах тканини серця.
Кардіоміопатії, класифікація яких вельми обширна, мають різну симптоматику. Спостерігається підвищена сонливість або, навпаки, безсоння, непритомність або передобморочні стани. Говорять фахівці з #Hospital-Israel-Ru.
При вторинному типі захворювання причинами також можуть бути зловживання алкоголем, діабет, стресові ситуації.
Може бути дифузна (симетрична) та асиметрична кардіоміопатія. В першому варіанті – значно збільшується товщина стінок шлуночка і її відношення до обсягу порожнини. Другий варіант – субаортальний стеноз – потовщення стінок шлуночка, як правило, верхньої частини міжшлуночкової перегородки, через що і виникає обструкція. При верхівкової гіпертрофічній кардіоміопатії відсутній процес обструкції;
рестриктивна кардіоміопатія – форма кардіоміопатії, при якій спостерігається втрата еластичності міокарда (тканини). Відповідно, утруднене наповнення кров'ю камер серця. Через зниження кровотоку відбувається розвиток діастолічної дисфункції. Як наслідок – серцева недостатність;
аритмогенна правошлуночкова кардіоміопатія – характеризує собою прогресивне заміщення міокарда сполучною або жировою тканиною. Як правило, в цей процес залучений тільки правий шлуночок. Міжшлуночкова перегородка не уражається.
Група вторинних кардіоміопатій дуже велика. Вона включає в себе різного роду ураження міокарда при різних захворюваннях і патологічних станах. Початок всіх змін в серці відбувається через порушення роботи ферментних систем, які беруть участь у внутрішньоклітинних метаболічних процесах. Таким чином, метаболічна кардіоміопатія відбувається через порушення повноцінного обміну в клітинах тканини серця.
Симптоми
Кардіоміопатії, класифікація яких вельми обширна, мають різну симптоматику. Спостерігається підвищена сонливість або, навпаки, безсоння, непритомність або передобморочні стани. Говорять фахівці з #Hospital-Israel-Ru.
Кардіоміопатія у дітей найчастіше за своєю природою спадкове захворювання і проявляється, в більшості випадків, в перші три місяці життя немовляти. Виживаність на першому році життя становить до 80 %. Близько третини немовлят з кардіоміопатією живуть з дисфункцією лівого шлуночка. До 30 % дітей – гинуть протягом перших трьох місяців життя. Чим раніше виявлено захворювання, тим більш оптимістичний прогноз.
Для діагностики кардіоміопатії у першу чергу поряд з лабораторними аналізами необхідно пройти УЗД серця, ЕКГ та ехокардіографію, рентген грудної клітки, КТ і МРТ.
Всі лікувальні заходи спрямовані на поліпшення якості життя пацієнта і запобігання негативних наслідків, які можуть привести до летального результату. Таким чином, кардіоміопатія, лікування якої може представляти собою цілий ряд певних процедур, повинна бути під постійним лікарським контролем.
Терапія залежить від типу кардіоміопатії. Дуже складно встановити причинно-наслідковий зв'язок, тому курс лікування спрямоване на поліпшення метаболізму клітин серця, максимальне підвищення серцевого викиду та попередження подальшого порушення функціонування серцевого м'яза.
Для запобігання вираженої дисфункції міокарда використовують Верапаміл. Його, як правило, призначають у випадках, коли відсутній очікуваний ефект від призначеної раніше групи препаратів. Для нормалізації ритму роботи серця імплантують кардіостимулятор, при необхідності імплантують дефібрилятор.
А ось рестриктивна кардіоміопатія, лікування якої часто буває неефективним, вимагає особливої уваги. Необхідно виявити причину захворювання для запобігання подальших наслідків. Якщо вдається виявити первинне захворювання, і лікування цього виду кардіоміопатії буде давати позитивну динаміку.
Діагностика
Для діагностики кардіоміопатії у першу чергу поряд з лабораторними аналізами необхідно пройти УЗД серця, ЕКГ та ехокардіографію, рентген грудної клітки, КТ і МРТ.
Лікування
Всі лікувальні заходи спрямовані на поліпшення якості життя пацієнта і запобігання негативних наслідків, які можуть привести до летального результату. Таким чином, кардіоміопатія, лікування якої може представляти собою цілий ряд певних процедур, повинна бути під постійним лікарським контролем.
Терапія залежить від типу кардіоміопатії. Дуже складно встановити причинно-наслідковий зв'язок, тому курс лікування спрямоване на поліпшення метаболізму клітин серця, максимальне підвищення серцевого викиду та попередження подальшого порушення функціонування серцевого м'яза.
Для запобігання вираженої дисфункції міокарда використовують Верапаміл. Його, як правило, призначають у випадках, коли відсутній очікуваний ефект від призначеної раніше групи препаратів. Для нормалізації ритму роботи серця імплантують кардіостимулятор, при необхідності імплантують дефібрилятор.
А ось рестриктивна кардіоміопатія, лікування якої часто буває неефективним, вимагає особливої уваги. Необхідно виявити причину захворювання для запобігання подальших наслідків. Якщо вдається виявити первинне захворювання, і лікування цього виду кардіоміопатії буде давати позитивну динаміку.
12 жовтня 2016
