21 січня 2016
0
Туберкульоз жіночих статевих органів У структурі гінекологічних захворювань туберкульоз статевих жіночих органів займає певне місце. Серед хворих, що страждають безпліддям, туберкульоз статевих органів виявлено у 10-22%, при порушеннях менструальної функції – у 8-10%, серед запалень внутрішніх статевих органів – у 10-11%. В останні роки спостерігається деяке зростання позалегеневих захворювань туберкульозу, що безсумнівно пов'язано з удосконаленням методів його діагностики.

Туберкульоз статевих органів є не самостійним захворюванням, а одним із проявів туберкульозної інфекції організму. За даними клінічних спостережень та експериментальних досліджень, ураження статевих органів туберкульозом є вторинним процесом. Первинний осередок найчастіше виникає в легенях, рідше в кишечнику, дуже рідко в інших органах.


Етіологія, патогенез


Мікобактерії туберкульозу можуть тривалий час існувати в регіонарних лімфатичних вузлах і проявляти здатність до поширення при зниженні імунобіологічної резистентності організму. Зниження захисних сил організму супроводжує посилення патогенності мікобактерій. Занесенню мікобактерій туберкульозу в статеві органи сприяють хронічні виснажливі захворювання і функціональні розлади, повторні стресові ситуації та ін. Мікобактерії з первинного вогнища заносяться в систему статевих органів переважно гематогенним шляхом, рідше спостерігається лімфогенний шлях інфікування статевих органів. Не виключається поширення від ураженої туберкульозом очеревини.

Зараження шляхом прямого контакту (туберкульоз статевих органів у чоловіка або партнера) теоретично можливо, практично ж спостерігається виключно рідко. Багато хто заперечує можливість зараження туберкульозом статевим шляхом, тому що багатошаровий плоский епітелій вульви, піхви і піхвової частини шийки матки резистентний до даного збудника. Вважають, що занесення мікобактерій туберкульозу в тканини статевих органів відбувається переважно в дитячому віці або в період статевого дозрівання, але виявляється в різні періоди життя в залежності від умов, що знижують опірність організму до інфекції і підсилюють патогенність збудника.

Характерна локалізація туберкульозу статевих органів


Найбільш часто вражаються маткові труби, що пояснюється особливостями кровоносної системи і кровообігу. Відомо, що кровопостачання труб здійснюється за рахунок маткової та яєчникової артерій, мають численні анастомози, в яких циркуляція крові сповільнюється. Ця особливість сприяє осіданню мікобактерій в тканинах труб, в першу чергу в їх слизовій оболонці. Поразка труб спостерігається практично у всіх хворих на туберкульоз статевих органів. Туберкульоз маткових труб зазначається у 100% жінок з даною інфекцією статевих органів, туберкульоз матки – у 25-30 %. При цьому процес в основному розвивається в тілі матки, ураження шийки відбувається рідко (0,8-6% випадків). Яєчники туберкульозом уражаються рідше, ніж маткові труби, вони залучаються в процес у 6-10% хворих жінок.

Туберкулез женских половых органов спостерігається рідко. Клінічна картина Перші ознаки захворювання нерідко виникають в період статевого дозрівання, що обумовлено змінами в ендокринній, нервовій і інших системах, властивими даному періоду життя. За даними Л. Н. Аветисовой (1979), 1/з хворих з гістологічно підтвердженим діагнозом туберкульозу статевих органів перші ознаки захворювання з'явилися у віці 14-16 років. Клінічного прояву туберкульозу даної локалізації сприяють емоційні та фізичні фактори, перенапруження, пов'язані з початком статевого життя, травми тканин статевих органів, у тому числі що виникають при абортах і родах, особливо патологічних. Очевидно, зазначені умови пояснюють найбільшу частоту виявлення туберкульозу у жінок у віці 20-40 років.


У жінок старших груп це захворювання спостерігається рідше, але воно виявляється навіть у постменопаузальному віці. При цьому зазначається частота малосимптомного (безсимптомного) характері туберкульозу (ураження придатків і матки). Туберкульоз статевих органів часто поєднується з туберкульозом легень (до 90%), рідше – з туберкульозним ураженням кишечника та очеревини, сечових органів. Порівняно рідко спостерігається поєднання туберкульозу статевих органів і кісткового туберкульозу. Туберкульоз статевих органів може протікати в поєднанні з іншими видами гінекологічної патології (міома, ендометріоз, кіста яєчника та ін.) і проявами генітального (і універсального) інфантилізму.

Характерною особливістю туберкульозу статевих органів є значна варіабельність патологоанатомічних змін (продуктивна форма, фіброз, кальцинація, казеоз, рубцювання) і клінічних симптомів. Ознаки туберкульозної інтоксикації, яка характеризується зсувом лейкоцитарної формули вліво, підвищенням температури тіла, схудненням, нічним потінням, спостерігаються у 22,9 % хворих на туберкульоз статевих органів.

У більшості хворих процес протікає на фоні мізерної симптоматики. Нерідко єдиною скаргою є безпліддя або порушення менструальної функції. Для туберкульозу статевих органів характерно хронічний перебіг, без підвищення температури або з періодичним підвищенням її. Гострий перебіг хвороби найчастіше вказує на вторинне інфікування статевих органів, уражених туберкульозом – виникнення змішаної інфекції. Частими є скарги на короткочасний або тривалий біль внизу живота ниючого або тягнучого характеру.

Причиною больових відчуттів можуть бути судинні порушення (склерозування судин, дефіцит кровопостачання, гіпоксія тканин), спайковий процес з залученням нервових рецепторів і провідників, зміна положення органів малого таза внаслідок розвитку рубців і спайок між ними.
До числа основних симптомів відноситься безпліддя, частіше первинне. Вторинне безпліддя виникає у випадку ураження маткових труб і матки після вагітності, що закінчилася абортом або пологами. Основні причини безпліддя – анатомічні і функціональні зміни маткових труб і нейроендокринні порушення, які гальмують репродуктивну функцію яєчників.




Поділіться власною думкою
Реєстрація