Лікування та профілактика апендициту
Лікування апендициту полягає в хірургічному видаленні запаленого апендикса. При традиційному втручанні проводиться невеликий розріз у правій нижній частині живота, внаслідок чого істотно порушується цілісність шкірних покривів і м'язової тканини.
Після видалення апендикса пошкоджені тканини зашиваються. Усередині черевної порожнини накладаються саморозсмоктуютчі шви, поверхневі же шви зазвичай вимагають подальшого видалення шовного матеріалу.
Все більш поширення набувають лапароскопічні операції. Суть їх у мінімальному пошкодженні тканин черевини - всі маніпуляції проводяться через невеликі проколи спеціальними телескопічними трубками. Положення трубок і всі дії лікаря відслідковуються через монітор. Відновлення після лапароскопічної операції проходить майже в два рази швидше, ніж після традиційної.
Після видалення апендикса пошкоджені тканини зашиваються. Усередині черевної порожнини накладаються саморозсмоктуютчі шви, поверхневі же шви зазвичай вимагають подальшого видалення шовного матеріалу.
Все більш поширення набувають лапароскопічні операції. Суть їх у мінімальному пошкодженні тканин черевини - всі маніпуляції проводяться через невеликі проколи спеціальними телескопічними трубками. Положення трубок і всі дії лікаря відслідковуються через монітор. Відновлення після лапароскопічної операції проходить майже в два рази швидше, ніж після традиційної.
До недоліків методу можна віднести високі вимоги до майстерності хірургів (метод вимагає спеціальної адаптації), невеликий діапазон дій і надзвичайну складність правильної оцінки того, що відбувається в організмі під час операції. Лапароскопія проводиться тільки у великих клініках при наявності висококваліфікованого персоналу і сучасного устаткування.
При запущених формах апендициту хворий проходить курс антибіотиків, що вводяться внутрішньовенно внутрішньом'язово або прийнятих в таблетках. Прописуються також вітамінні та загальнозміцнюючі препарати.
Профілактикою апендициту може стати уважне ставлення до свого раціону і травленню. Бажано уникати «важкої» їжі, здатної призвести до запорів і гниття в кишечнику. Частіше вживайте продукти, що регулюють кишкову мікрофлору. Постарайтеся, щоб у вашому раціоні було достатньо рослинної клітковини, яка допомагає своєчасному очищенню кишечника. Не завадить і стежити за тим, що потрапляє в ваш травний тракт.
При запущених формах апендициту хворий проходить курс антибіотиків, що вводяться внутрішньовенно внутрішньом'язово або прийнятих в таблетках. Прописуються також вітамінні та загальнозміцнюючі препарати.
Профілактикою апендициту може стати уважне ставлення до свого раціону і травленню. Бажано уникати «важкої» їжі, здатної призвести до запорів і гниття в кишечнику. Частіше вживайте продукти, що регулюють кишкову мікрофлору. Постарайтеся, щоб у вашому раціоні було достатньо рослинної клітковини, яка допомагає своєчасному очищенню кишечника. Не завадить і стежити за тим, що потрапляє в ваш травний тракт.
Плодові кісточки, кістки тварин та інші сторонні тіла - часта причина розвитку апендициту. Спровокувати запалення можуть і гельмінти, цю причину теж не можна ігнорувати. Своєчасно звертайте увагу на інфекційні захворювання, зміцнюйте імунітет, не нехтуйте плановим медичним обстеженням. Не завадять, звичайно, і базові знання про симптоми і способи лікування апендициту.
13 січня 2015