Апендикс і апендицит

Апендикс, або червоподібний відросток, являє собою придаток сліпої кишки. Цей орган має довгасту форму, всередині якого знаходиться порожнина, що з'єднується з кишечником.

Довжина червоподібного відростка зазвичай коливається в межах 7-10 см, проте під час проведення хірургічних операцій лікарями був достовірно зафіксовано як набагато менший розмір апендикса (2 см), так і набагато більший (максимально - до 23,5 см). Діаметр цього органу складає приблизно 1 см. Внутрішній отвір апендикса на кордоні зі сліпою кишкою оточене складкою з клітин слизової оболонки.

Багатьох людей ставить у глухий кут зовсім просте питання про те, з якого боку знаходиться апендикс: праворуч або ліворуч? У переважній більшості випадків можна дати однозначну відповідь: людині властиво правостороннє розташування червоподібного відростка. Правда, його місцезнаходження по відношенню до інших органів черевної порожнини у різних людей все ж відрізняється. Апендикс може: опускатися в малий таз і межувати з сечовим міхуром; розташовуватися в товщі кишкових петель; висуватися до передньої черевної стінки; заходити в правий боковий канал; відхилятися назад; відростати безпосередньо в стінці сліпої кишки.

Тим не менш, в дуже рідкісних випадках червоподібний відросток знаходиться зліва. Однак відразу слід застерегти, що подібна анатомічна будова людини спостерігається тільки при дзеркальному розташуванні всіх внутрішніх органів. У таких людей навіть серце знаходиться не з лівого, а з правого боку.


Функції апендикса

Апендикс бере найактивнішу участь у процесі травлення. Найбільш часто фізіологи висловлюють припущення про роль апендикса в якості своєрідного «притулку», де мешкають і розмножуються корисні мікроорганізми, які допомагають людині перетравлювати їжу. На користь такої точки зору свідчить той факт, що людям, що перенесли видалення червоподібного відростка в ході хірургічної операції, стає набагато важче відновити нормальну роботу кишкової мікрофлори.


Апендикс і апендицит

Як не дивно, але в розумінні багатьох людей терміни «апендикс» і «апендицит» є абсолютно рівними за своїм значенням. У народі часто можна почути ріжучі слух будь-якого лікаря або біолога вислови про те як болить апендицит або про те, що хтось переніс апендикс.

Слід чітко розмежовувати ці терміни. Апендикс - це назва органу. А термін «апендицит» використовують для позначення патологічного стану, при якому спостерігається запалення червоподібного відростка. В результаті в порожнині органу відзначається посилений розвиток мікроорганізмів, що, в свою чергу, обумовлює запалення слизової оболонки червоподібного відростка, порушується пересування крові по судинах в цій ділянці тіла і призводить до відмирання клітин і тканин.

При апендициті проявляються характерні симптоми: виникають хворобливі відчуття біля пупка або трохи вище. Через кілька годин болю переходять в праву клубову область. Неприємні відчуття мають постійний характер і посилюються під час руху - при ходьбі, кашлі, перевертанні з боку на бік в ліжку. Ознаки апендициту також включають в себе втрату апетиту, нудоту і блювоту, підвищення температури тіла, рідке випорожнення і часті позиви до сечовипускання.

Зазвичай можна достовірно визначити діагноз тільки на підставі огляду хірургом і додатково проведеного узі-аналізу. Фото органів черевної порожнини, одержувані за допомогою рентген-апарату, при апендициті лише непрямим чином свідчать про розвиток патології. Перевірити діагноз за допомогою аналізу крові або сечі теж не представляється можливим, ще поки не визначені біохімічні показники, які надійно свідчили б про розвиток апендициту.

Єдиний метод лікування цієї небезпечної патології як у дорослих, так і у дітей - невідкладна хірургічна операція, при якій виконується видалення червоподібного відростка. Зволікати в цій ситуації не можна, тому що може статися розрив апендикса, що загрожує розвитком вкрай небезпечних для життя ускладнень.

Шрам на животі людей, у яких в ході операції вирізали запалений червоподібний відросток, виглядає досить помітно. Однак деякий дискомфорт внаслідок невеликого збитку для зовнішності не йде ні в яке порівняння з можливими наслідками, які могли б послідувати при відмові від видалення апендикса.