Зондування слізного каналу у новонародженого – навіщо?
Однією з проблем у новонародженої дитини, з якою доводиться стикатися батькам — запалення слізного мішка, що приводить до непрохідності слізного каналу (дакріоциститу).Страждають цим захворюванням 5% новонароджених.
Сльоза утворюється в слізній залозі (знаходиться зовні верхній частині очниці), потрапляє у порожнину кон'юнктиви, звідти по слізним протоках проходить в слізний мішок і далі через слізний канал виходить в порожнину носа. Слізний мішок розташовується між внутрішнім кутом ока і носом, його продовженням є слізний канал, який покритий складками для виключення проникнення патологічних мікроорганізмів із порожнини носа.
Слізний канал у новонароджених довжиною приблизно 8 мм, клапани недорозвинені, це сприяє безперешкодному проникненню хвороботворних бактерій (для порівняння: у дорослих — 14 - 25 мм). У дитини, що знаходиться в утробі матері, слізний канал закритий желатиновою перетинкою, яка захищає канал від амніотичної рідини.
У нормі при пологах перетинка розривається відразу при першому крику новонародженого. Якщо з якихось причин цього не сталося, виділяється рідина стікає по слізному каналу, а накопичується в слізному мішку.
При попаданні інфекції може виникнути запальний процес.
З часом розвивається дакріоцистит — це запалення слізного мішка, одним з методів лікування якого є зондування слізного каналу у новонародженого.
Причинами дакріоциститу, крім зберігся в цілості желатинової плівки, може бути анатомічне звуження слізного каналу, вроджені аномалії будови носової порожнини. Це призводить до закупорки слізного каналу слизом і відмерлими клітинами епітелію. Надалі — до дакріоциститу. Якщо в перші тижні після народження прохідність слізного каналу не відновлюється самостійно, необхідно втручання фахівця та проведення зондування (бужування) слізного каналу.
При розвитку дакріоциститу, якщо не вжити жодних заходів не провести зондування слізного каналу у новонародженого, процес буде розвиватися далі. Виникне біль, гіперемія, набряк з прозорим гнійним вмістом у проекції слізного мішка. У разі ненадання допомоги, симптоми наростають, підвищується температура, розвивається флегмона слізного мішка, яка може розкритися самостійно, якщо новонародженому не проведено зондування слізного каналу.
При огляді у дитини спостерігаються сльозотеча або сльозовиділення при спокійному його стані. Ці симптоми спостерігаються тільки з другого місяця життя, коли слізна залоза починає виробляти достатню кількість сльози. До двомісячного віку у новонародженого сльози вистачає тільки на зволоження оболонок ока. Крім цих проявів явно видно сильний набряк (випинання), почервоніння в куті ока, які можуть досягати великих розмірів, гнійне виділення з ока. Поразка при запаленні слізного мішка, як правило, носить односторонній процес.
Для діагностики проводиться кілька проб.
Метою лікування дакріоциститу є:
Попередньо призначається масаж слізного мішка. Процедура дуже ефективна, якщо проводити її правильно. Але масаж показаний на початкових стадіях захворювання. Якщо з'явилась набряклість, ущільнення, почервоніння масаж проводити не можна.
Якщо ефект від лікування і правильно проведеного масажу протягом двох тижнів відсутній, це є показанням до зондування слізного каналу у новонародженого. Найкращий вік для проведення цієї процедури — 1 - 3 місяці.
До проведення зондування слізного каналу у новонародженого існують і інші показання:
Перед зондуванням слізного каналу новонародженого необхідний огляд педіатра для того, щоб переконатися, що дитина здорова і процес нагноєння не пов'язаний з наявністю вірусної або бактеріальної інфекції.
Процедура з боку виглядає страхітливо, зв'язана з деякими незручностями з боку пацієнта, але в цілому безболісна. Лікувальна маніпуляція проводиться під місцевою анестезією. Виконує її досвідчений лікар. По часу займає кілька хвилин. Суть зондування слізного каналу полягає в розриві плівки, що утворила пробки у новонародженого за допомогою спеціального зонда для відновлення прохідності каналу. Лікар вводить в слізний канал жорсткий зонд (нагадує шматочок дроту — зонд Боумена), «пробиває» їм засмічення і розширює отвір каналу.
У багатьох випадках достатньо одноразового зондування слізного каналу у новонародженого для досягнення потрібного результату. Але в 40% випадків потрыбно повторювати, іноді — кілька разів з проміжком у кілька днів. При більш пізньому виконанні маніпуляції ефективність її знижується.
Після зондування слізний канал у новонародженого відразу промивається. Потім протягом 3 місяців призначається лікування і при необхідності повторне промивання.
При відсутності ефекту проводиться досить складна операція — дакриоцисториностомія. Операція проводиться для запобігання серйозних ускладнень у віці 5 - 7 років.
Дакріоцистит небезпечний тим, що гнійний процес розташовуються в безпосередній близькості від головного мозку. Якщо медична допомога надана несвоєчасно, це може призвести до утворення абсцесу або флегмони з флюктуацією в області слізного мішка. Цей стан потребує негайного втручання: флегмона розкривається і призначається курс системних антибактеріальних препаратів для запобігання подальших ускладнень.
При неадекватному лікуванні або пізньому зверненні може розвинутися:
Своєчасний огляд неонатолога або педіатра і негайна консультація дитини дитячим офтальмологом для діагностики та виявлення дакріоциститу — одна з умов успішного лікування. Застосування зондування і промивання слізного каналу у новонародженого призводить до швидкого купірування запалення.
При попаданні інфекції може виникнути запальний процес.
З часом розвивається дакріоцистит — це запалення слізного мішка, одним з методів лікування якого є зондування слізного каналу у новонародженого.
Причини непрохідності слізного каналу і розвитку запалення слізного мішка
Причинами дакріоциститу, крім зберігся в цілості желатинової плівки, може бути анатомічне звуження слізного каналу, вроджені аномалії будови носової порожнини. Це призводить до закупорки слізного каналу слизом і відмерлими клітинами епітелію. Надалі — до дакріоциститу. Якщо в перші тижні після народження прохідність слізного каналу не відновлюється самостійно, необхідно втручання фахівця та проведення зондування (бужування) слізного каналу.
При розвитку дакріоциститу, якщо не вжити жодних заходів не провести зондування слізного каналу у новонародженого, процес буде розвиватися далі. Виникне біль, гіперемія, набряк з прозорим гнійним вмістом у проекції слізного мішка. У разі ненадання допомоги, симптоми наростають, підвищується температура, розвивається флегмона слізного мішка, яка може розкритися самостійно, якщо новонародженому не проведено зондування слізного каналу.
Симптоми запалення слізного мішка у новонародженого
При огляді у дитини спостерігаються сльозотеча або сльозовиділення при спокійному його стані. Ці симптоми спостерігаються тільки з другого місяця життя, коли слізна залоза починає виробляти достатню кількість сльози. До двомісячного віку у новонародженого сльози вистачає тільки на зволоження оболонок ока. Крім цих проявів явно видно сильний набряк (випинання), почервоніння в куті ока, які можуть досягати великих розмірів, гнійне виділення з ока. Поразка при запаленні слізного мішка, як правило, носить односторонній процес.
Зондування слізного каналу у новонародженого як один із способів діагностики дакріоциститу
Для діагностики проводиться кілька проб.
- Оцінюється прохідність слізних каналів проведенням спеціальної канальцевої проби. З цією метою в уражене око закапують 3% коларгол. У нормі протягом 5 хвилин фарба зникає. Якщо на всмоктування фарби йде близько 10 хвилин — прохідність слізних каналів сповільнена, хоча набряк немає. Коли фарба затримується в кон'юнктиві більше 10 хвилин — проба негативна, прохідність слізного каналу значно порушена.
- Прохідність всій слізної системи перевіряється проведенням носової проби. Вона аналогічна канальцевій пробі, в носовий хід з відповідної сторони закладається ватна турунда, і з часу її фарбування при закапуванні очей колларголом судять про прохідності сльозовивідної системи: фарбування через 5 хвилин — нормальна прохідність, до 10 хвилин — сповільнена, 10 і більше хвилин — відтік відсутній, проба негативна.
- Обов'язково досліджується відокремлюваного слізного мішка. Визначаються збудник і його чутливість до антибіотиків.
- З діагностичною та лікувальною метою проводиться зондування і промивання слізного каналу у новонародженого.
Зондування слізного каналу у новонародженого як один із способів лікування дакріоциститу
Метою лікування дакріоциститу є:
- відновлення повної прохідності слізного каналу;
- запобігання ускладнень та санації всієї провідної слізної системи (протизапальна та антибактеріальна терапія).
Попередньо призначається масаж слізного мішка. Процедура дуже ефективна, якщо проводити її правильно. Але масаж показаний на початкових стадіях захворювання. Якщо з'явилась набряклість, ущільнення, почервоніння масаж проводити не можна.
Якщо ефект від лікування і правильно проведеного масажу протягом двох тижнів відсутній, це є показанням до зондування слізного каналу у новонародженого. Найкращий вік для проведення цієї процедури — 1 - 3 місяці.
До проведення зондування слізного каналу у новонародженого існують і інші показання:
- наявність сльозотечі і слезостояння;
- підозри на аномалії слізного каналу;
- хронізація процесу.
Перед зондуванням слізного каналу новонародженого необхідний огляд педіатра для того, щоб переконатися, що дитина здорова і процес нагноєння не пов'язаний з наявністю вірусної або бактеріальної інфекції.
Процедура з боку виглядає страхітливо, зв'язана з деякими незручностями з боку пацієнта, але в цілому безболісна. Лікувальна маніпуляція проводиться під місцевою анестезією. Виконує її досвідчений лікар. По часу займає кілька хвилин. Суть зондування слізного каналу полягає в розриві плівки, що утворила пробки у новонародженого за допомогою спеціального зонда для відновлення прохідності каналу. Лікар вводить в слізний канал жорсткий зонд (нагадує шматочок дроту — зонд Боумена), «пробиває» їм засмічення і розширює отвір каналу.
У багатьох випадках достатньо одноразового зондування слізного каналу у новонародженого для досягнення потрібного результату. Але в 40% випадків потрыбно повторювати, іноді — кілька разів з проміжком у кілька днів. При більш пізньому виконанні маніпуляції ефективність її знижується.
Після зондування слізний канал у новонародженого відразу промивається. Потім протягом 3 місяців призначається лікування і при необхідності повторне промивання.
При відсутності ефекту проводиться досить складна операція — дакриоцисториностомія. Операція проводиться для запобігання серйозних ускладнень у віці 5 - 7 років.
Ускладнення дакріоциститу при несвоєчасному лікуванні
Дакріоцистит небезпечний тим, що гнійний процес розташовуються в безпосередній близькості від головного мозку. Якщо медична допомога надана несвоєчасно, це може призвести до утворення абсцесу або флегмони з флюктуацією в області слізного мішка. Цей стан потребує негайного втручання: флегмона розкривається і призначається курс системних антибактеріальних препаратів для запобігання подальших ускладнень.
При неадекватному лікуванні або пізньому зверненні може розвинутися:
- виразка рогівки;
- важкі стани, загрозливі для життя дитини, пов'язані з розповсюдженням гнійного патологічного процесу за межі слізного мішка аж до розвитку тромбозу кавернозного синуса, менінгіту, сепсису та ін;
- перехід у хронічний перебіг з розвитком атонії, зрощення, дилятації (розширення) слізних шляхів.
Профілактика ускладнень дакріоциститу
Своєчасний огляд неонатолога або педіатра і негайна консультація дитини дитячим офтальмологом для діагностики та виявлення дакріоциститу — одна з умов успішного лікування. Застосування зондування і промивання слізного каналу у новонародженого призводить до швидкого купірування запалення.
Ні в якому разі не можна лікувати новонародженого самостійно, без призначень лікаря. Часто батьки плутають прояви дакріоциститу з кон'юнктивітом і лікують кон'юнктивіт. Причина хвороби при цьому не усувається. Можна погіршити ситуацію і неправильними діями викликати розвиток ускладнень. Зондування слізного каналу у новонароджених вкрай рідко викликає ускладнення. Чим старше дитина, тим болючіше процедура і викликає більше ускладнень, часто вимагає повторного проведення.
10 лютого 2017
