Везикуліт – симптоми і лікування

Ох, як чоловіки не люблять ходити на прийом до уролога! Між тим, чоловічі захворювання, пов'язані з розладом статевої та репродуктивної функцій, не тільки погіршують здоров'я представників сильної статі, але і нерідко стають основною причиною сімейних драм. Найчастіше такі патології виникають в передміхуровій залозі, придатках яєчок, сечівнику, але не тільки. Іноді запальний процес може торкнутися сім'яних пухирців (парні залізисті утворення), розташовані поблизу від простати. Цей орган відповідає за рухливість сперматозоїдів і їх подальше виведення назовні по каналу. При запаленні сім'яних пухирців виникає досить рідкісне захворювання везикуліт, симптоми і лікування якого схожі з хронічним простатитом, що дуже ускладнює діагностування даної недуги.

Причини розвитку

Як правило, ця патологія розвивається унаслідок інфекційного ураження інших органів, тому носить вторинний характер. Джерелом потрапляння інфекції в парні залізисті органи переважно є такі захворювання органів сечостатевої системи, як уретрит, епідидиміт, простатит, орхіт. Також зафіксовані випадки, коли патогенні мікроорганізми проникали в сім'яні пухирці з віддалених областей ураження на тлі остеомієліту, грипу, ангіни. Не можна скидати з рахунків і провокуючі фактори розвитку хвороби: переохолодження, різні травми, малорухливий сидячий спосіб життя (викликає застій крові у венах малого тазу), часті запори, стан імунодефіциту. Лікарі відзначають, що оскільки аналізовані залізисті утворення знаходяться глибоко в тазовій області, інфекції досить важко до них дістатися. Саме тому везикуліт зустрічається нечасто.

Симптоми

Характерні клінічні ознаки гострої фази даного захворювання проявляються хворобливими відчуттями, які локалізуються в паховій області, іноді віддають в мошонку або поперек і посилюються при акті дефекації, або сечовипусканні. Відчуття болю виникає при сім'явиверганні (еякуляції) під час статевих зносин. Іноді можна виявити домішки крові в сечі (гематурія) або спермі (гемоспермія). Запальний процес викликає підвищення температури тіла до 38 – 39°, загальне нездужання, головний біль, втрату апетиту, зниження працездатності. Везикуліт може перерости в хронічну стадію, яку дуже важко вилікувати, але набагато гірше, якщо в спермі буде виявлено гнійний вміст (піоспермія). Емпієма (нагноєння) сім'яних пухирців може призвести в кращому випадку до азооспермії (відсутність сперматозоїдів), еректильної дисфункції і чоловічого безпліддя, в гіршому – до великого сепсису, нерідко приводить до летального результату. Тому, щоб уникнути таких серйозних наслідків, слід негайно звертатися до лікаря-уролога при появі подібних симптомів.

Особливості лікування

Як і при будь-якому інфекційному захворюванні, везикуліт вимагає проведення антибіотикотерапії. З цією метою використовують антибактеріальні засоби широкого спектру дії, які проявляють активність відразу декільком різновидам інфекційних збудників, а також легко проникають в тканини передміхурової залози і насінних бульбашок. Найчастіше препаратами вибору є антибіотики з лікарської групи нітрофуранів (Нітрофурантоїн, Фурагін), тетрациклінів (Метациклін, Доксициклін), макролідів (Сумамед, Еритроміцин), сульфаніламідів (Триметоприм, Бактрим).

Для зняття запалення, купірування больових відчуттів і зміцнення захисних сил організму призначають протизапальні (Диклофенак, Індометацин та ін) і імуномодулюючі засоби (Віферон, Тималін, Пірогенал та ін). Щоб полегшити акт дефекації прописують різні проносні препарати, а для усунення застійних явищ у венах малого тазу використовують ангіопротектори (наприклад, Венорутон, Ескузан, Трентал). Добре допомагають додаткові терапевтичні засоби: теплі мікроклізми з ромашкою, шавлією і новокаїном, мінеральні і грязьові ванни, УВЧ, рефлексотерапія.

Діагностований везикуліт, симптоми і лікування цього серйозного чоловічого захворювання, іноді вимагає хірургічного втручання, особливо якщо хвороба знаходиться в запущеній стадії. При емпіємі гнійний вміст витягують з парного залозистого органу з допомогою пункції з подальшим дренуванням його порожнини. А при загрозі великого сепсису проводять везиколоектомію – операцію з видалення насіннєвих пухирців.