0
Методи діагностики перинатального ураження ЦНС у дитиниПеринатальне ураження центральної нервової системи включає в себе всі захворювання головного і спинного мозку.

Вони відбуваються в процесі внутрішньоутробного розвитку, під час родового процесу і в перші дні після народження немовляти.

Протікання перинатального ураження ЦНС у дитини


Захворювання протікає в трьох періодах:

  1. Гострий період. Він відбувається в перші тридцять днів після народження дитини;

  2. Відновлювальний період. Ранній, від тридцяти до шістдесяти днів життя немовляти. І пізній, з чотирьох місяців до одного року, у дітей, народжених після трьох триместрів вагітності, і до двадцяти чотирьох місяцях при попередніх пологах;

  3. Початковий період захворювання.


В окремих періодах відбуваються різні клінічні прояви перинатального ураження ЦНС у дитини, що супроводжується синдромами. В одного малюка можуть проявитися відразу декілька синдромів захворювання. Їх сукупність допомагає визначити тяжкість перебігу хвороби і призначити кваліфіковане лікування.

Особливості синдромів у гострому періоді захворювання


В гострому періоді у дитини відбувається пригнічення центральної нервової системи, коматозний стан, підвищена збудливість, прояв судом різної етіології.

В легкій формі, при незначному перинатальному ураженні центральної нервової системи у дитини, у неї помічається підвищення збудливості нервових рефлексів. Вони супроводжуються здригуваннями в тиші, гіпертонусом м'язів, також можуть супроводжуватися м'язовою гіпотонією. У дітей помічається тремор підбородочка, тремтіння верхніх і нижніх кінцівок. Дитина веде себе капризно, погано спить, плаче без причини.

При перинатальному ураженні ЦНС у дитини середньої форми, вона мало активна після появи на світ. Малюк погано бере груди. У нього знижені рефлекси ковтання молока. Проживши тридцять днів, симптоми проходять. Їх змінює надмірна збудливість. При середній формі ураження центральної нервової системи у малюка відбувається пігментація шкіри. На вигляд вона стає схожа на мармур. Судини мають різний тонус, порушується робота серцево – судинної системи. Дихання не рівномірне.

В цій формі у дитини порушена робота шлунково – кишкового тракту, стілець рідкий, дитина відригує з'їдене молоко, в животику відбувається здуття, яке добре прослуховує маминим вухом. У рідкісних випадках ноги, руки і голова малюка здригаються судомними нападами.

УЗД дослідження показує у дітей з перинатальним ураження центральної нервової системи скупчення рідини в відсіках головного мозку. Вода яка скубчилась містить спино – мозкову рідину, яка провокує у дітей внутрішньочерепний тиск. При даній патології голова дитини збільшується з кожним тижнем на один сантиметр, це може помітити мама по швидкому виростанню з шапочок і зовнішнім виглядом своєї дитини. Також через рідину відбувається випинання малого тім'ячка на голові дитини. Немовля часто відригує, веде себе неспокійно і капризно через постійні болі у голові. Може підкочувати очі за верхню повіку. У дитини може проявлятися ністагм, у вигляді здригування очного яблука при розміщенні зіниць в різних напрямках.

Під час різкого пригнічення центральної нервової системи, дитина може впасти в кому. Вона супроводжується відсутністю або змішаною свідомістю, порушенням функціональних властивостей мозку. У такому серйозному стані дитина повинна знаходитись під постійним наглядом медичного персоналу в реанімаційному відділенні.

Особливості синдромів у відновлювальному періоді


До синдромів відновлювального періоду при перинатальному ураженні ЦНС у дитини виділяють ряд симптоматичних особливостей: підвищення нервових рефлексів, епілептичні припадки, порушення роботи опорно – рухового апарату. Також у дітей помічаються затримки психомоторного розвитку, викликане гіпертонусом і гипотонусом м'язів. При тривалому перебігу вони викликають мимовільний рух лицьового нерва, а також нервових закінчень тулуба і всіх чотирьох кінцівок. Тонус у м'язах перешкоджає нормальному фізичному розвитку. Не допускає до скоєння дитиною природних рухів.

При затримці психо-моторного розвитку, пізніше дитина починає тримати голову, сідати, повзати і ходити. У малюка апатичний щоденний стан. Він не посміхається, не будує властиві дітям гримаси. Його не цікавлять розвиваючі іграшки та в цілому те, що відбувається навколо нього. Відбувається відставання мови. Малюк пізніше починає вимовляти «гу – гу», плаче тихо, не вимовляє чітких звуків.

Ближче до першого року життя при постійному контролі кваліфікованого фахівця, призначення правильного лікування і залежно від форми початкового захворювання центральної нервової системи, симптоми та ознаки хвороби можуть зменшитися або зникнути зовсім. Захворювання несе за собою наслідки, які зберігаються в однорічному віці:

  1. Сповільнюється психо – моторний розвиток;
  2. Дитина починає пізніше розмовляти;
  3. Перепади в настрої;
  4. Поганий сон;
  5. Підвищена метеозалежність, особливо стан дитини погіршується при сильному вітрі;
  6. Деяким дітям притаманна гіперактивність, яка виражається нападами агресії. Вони не концентрують увагу на одному предметі, важко навчаються, мають слабку пам'ять.

Серйозними ускладненнями ураження центральної нервової системи можуть стати епілептичні припадки та ДЦП.

Діагностика перинатального ураження ЦНС у дитини


Для постановки точного діагнозу і призначення кваліфікованого лікування, проводяться методи діагностики: УЗД з допплерографією, нейросонографія, КТ і МРТ.

УЗД головного мозку є одним з найпопулярніших при діагностиці головного мозку новонароджених. Його роблять через незміцнілий кістками джерельце на голові. Ультразвукове дослідження не приносить шкоди здоров'ю дитини, може проводитися часто, по мірі необхідності контролювання захворювання. Діагностику можна робити маленьким пацієнтам, які перебувають на стаціонарному лікуванні в АРО. Дане дослідження допомагає визначити тяжкість патології ЦНС, визначити кількість ліквору і виявити причину його утворення.

Комп'ютерна та магнітно – резонансна томографії допоможуть визначити у маленького пацієнта проблеми з судинною сіткою і порушення роботи мозку.

УЗД з допплерографією перевірять роботу кровотоку. Його відхилення від норми призводять до перинатального ураження ЦНС у дитини.

Причини, що викликають перинатальне ураження ЦНС у дитини


Основними причинами є:

  1. Гіпоксія плоду під час внутрішньоутробного розвитку, викликана обмеженим надходженням кисню;

  2. Травми, отримані в процесі народження. Часто відбуваються при повільній пологової діяльності і затримці дитини в малому тазу матері;

  3. Захворювання ЦНС плода можуть бути викликані токсичними препаратами, вживаними майбутньою матір'ю. Часто це лікарські засоби, алкоголь, сигарети, наркотичні препарати;

  4. Патологія викликається вірусами і бактеріями при внутрішньоутробному розвитку.

Лікування при перинатальному ураженні ЦНС у дитини


При виявленні у дитини проблеми з центральною нервовою системою, необхідно звернутися до кваліфікованого невролога для призначення рекомендацій. Відразу після народження, можливо, відновити стан здоров'я малюка шляхом дозрівання відмерлих клітин головного мозку, замість втрачених при гіпоксії.



В першу чергу дитині надається невідкладна допомога в пологовому будинку, спрямована на підтримання функціонування головних органів дихання. Призначаються медикаменти та інтенсивна терапія, що включає в себе ШВЛ. Продовжують лікування перинатального ураження ЦНС у дитини, в залежності від тяжкості патології в домашніх умовах або дитячому неврологічному відділенні.

Наступний етап спрямований на повноцінний розвиток дитини. Він включає в себе постійний контроль у педіатра на ділянці і невропатолога. Медикаментозну терапію, масаж з електрофорезом для зняття тонусу з м'язів. Також призначається лікування імпульсними струмами, лікувальні ванночки. Мати повинна приділяти багато часу для розвитку своєї дитини, проводити масаж в домашніх умовах, прогулянки на свіжому повітрі, заняття на файт білі, стежити за правильним харчуванням малюка і повноцінно вводити прикорм.

13 лютого 2017



Поділіться власною думкою
Реєстрація