Серединна кіста шиї у дитини

Серединна кіста шиї може бути вродженою і набутою. Вроджені аномалії, зустрічаються досить рідко, формуються на стадії ембріонального розвитку від 3 до 5 тижня. Надалі новоутворена – пухлина з рідинним вмістом з'являється при гормональних змінах незалежно від віку дитини.

Захворювання довго може протікати без симптомів, і діагностуватися на стадії утворення нориці – під час гнійно-запального процесу.

На питання батьків: «чи Можна не оперувати кісту шиї?» – лікарі дають однозначну негативну відповідь. Занадто високий ризик переродження новоутворення у злоякісну форму.

Механізм формування кісти на шиї у дитини

Кіста на шиї – настільки рідкісна патологія, що повністю її вивчити медикам можливості досі не було. Тиреоглоссальні пухлини доброякісного характеру відносять до рудиментарних аномалій – до закладки формування зябрового апарату.

Причиною її виникнення Вільгельм Гіс – німецький лікар ХІХ століття, який займався ембріогенез – вважав незарощене щитовидно-мовні протоки. Другу теорію утворення кіст висунув його сучасник, російський лікар Венгловського. Його думка – клітини порожнини рота локалізувалися в щитовидно-язичному протоці, заміщаючи нормальні тканини цій області.

В даний час ще не діагностовано достатньо випадків виникнення новоутворення, щоб підтвердити або спростувати ці теорії.

Види вроджених кіст класифікуються за характером виникнення.

Дермоїдна. Являє собою клітини сполучної тканини, об'єднані в капсулу. Основний складник – залишки ембріональної тканини зі сформованими волосяними фолікулами, потові і сальні залози. Кіста буває серединної або бічною, до тканин глотки не прикріплюється, знаходяться на поверхні.

Бранхіогенна або зяброва. Місце локалізації – в районі під'язикової кістки. Її складові – епітелій зябрових кишень, які утворюються з елементів зобно-глоткового протоку.

Кіста лімфатичного протоку зазвичай розташовується в самій нижній частині шиї. В неї можуть входити різні складові, тому форми новоутворення може мати самі різні: капілярно-кавернозну, кістозну, кавернозну, кістозно-кавернозну.

Симптоми та діагностика бранхіогенної кісти шиї

Діагностується захворювання під час візуального огляду. Воно може мати різні форми – від ліпоми до лимфоденита.

Можна зіткнутися з шийною кістою наступних типів, які слід диференціювати від бранхиогенного новоутворення:

• венозна гемангіома – сформована з судин;
  
• гігрома – прозоре новоутворення м'якої консистенції, розташоване в самих нижніх шийних відділах;
  
• лімфома – має часточкову будову, складається з окремих спаяних вузлів;
  
• щитовидно-язичкова кіста – дуже нагадує за будовою серединну кісту, і прикріплюється до під'язикової кістки, однак потім локалізується в середині шиї і пересувається при ковтанні вздовж стравоходу;
  
• нейрофіброма – також локалізується в області під'язикової кістки, однак нерухома і досить щільної структури.
  

Виділяють також ліпоми – жировики і гемангіоми. Ці пухлини мають доброякісний характер.

Ознаками серединної кісти є наступні симптоми:

• пересування при ковтанні;
  
• порушення вимовляння звуків, що викликає дефект мови;
  
• утруднення при проштовхуванні їжі по стравоходу.
  

Пальпація новоутворення безболісна, однак на стадії формування діагностується нагноєння.

Якщо гнійник розкривається мимовільно, то утворюється нориця з гирлом, яка виходить в передню частину шиї в район хряща близько під'язикової кістки. У деяких випадках гирлі формується в самому язику, і гнійний вміст виливається в ротову порожнину.

Найчастіше нагноєння серединної нориці шиї викликається впровадженням стафілокока.

При пальпації серединна кіста схожа на лимфогіому або ліпому, але має чіткі межі і невеликі розміри.
Остаточний діагноз підтверджують УЗД – обстеження та магнітно-резонансна терапія, результати пунктирування і цитологічне обстеження. Якщо вже з'явилися свищі, то необхідно проводити зондування і фістулографію.

Лікування починають після з'ясування клінічної картини – необхідно точно виявити анатомічні особливості та фізіологію тканин, складових новоутворення.

Лікування серединної кісти

Якого б розміру та етіології не було новоутворення, його необхідно видаляти. Операція висічення кіст називається цистектомія. У деяких випадках – якщо новоутворення не збільшується, можуть відкласти операцію до досягнення дитиною віку 3 років.

У тому випадку, коли кіста збільшується швидко, порушує функції дихання і утруднюють ссання, хірургічне втручання проводять відразу ж після встановлення діагнозу.

Якщо вже почалося нагноєння і сформувався свищ, лікування починається з дренажування гнійного вмісту – без купірування гнійно-запального процесу операцію проводити небезпечно.

Операції серединної та бічної кісти шиї проводять під загальним наркозом – тканини розсікають пошарово, потім січуть пухлину і частина під'язикової кістки. Тиреоглоссальна кіста часто формується разом з фістулою, яку теж необхідно ізсікати. Перед оперативним втручанням фістулу заполоняють контрастною речовиною, щоб визначити візуально, куди виходить протока свища.

Трудність проведення операції полягає в тому, що серединна кіста розташовується близько від великих судин і гортані, через що – побоюючись травмувати такі важливі органи – висічення не завжди проводиться в повному обсязі. Це може спровокувати рецидив хвороби, і тоді повторне хірургічне втручання проводиться через 4-5 місяців. Якщо кіста сформувалася збоку, то її видалення ще більш ускладнене.

Після видалення серединних новоутворень швів майже не видно – вони накладаються зсередини, розрізи збоку зашивають з технології проведення косметичних операцій.

Під наркозом малюкові доводиться перебувати не менше 30 – але не більше 90 хвилин. Гнійне
новоутворення зі сформованим свищем видаляється після дренування і обов'язковою постопераційній ревізії, так як потрібно всі частини новоутворення видаляти особливо ретельно. Повторно проводити хірургічне втручання у немовляти небезпечно для його життя і може значно сповільнити подальший фізіологічний розвиток.

Основний реабілітаційний період після операції має становити не менше тижня – цей час необхідно провести під лікарським контролем, в стаціонарі. Шов може набрякати ще протягом місяця, тому дуже важливо, щоб батьки дотримувалися всі медичні рекомендації, тоді наслідків від хірургічного втручання не виникне.
Переродження у злоякісну форму тиреоглоссальної кісти частіше відбувається, поки дитина перебуває в грудному віці, особливо коли вона має значні розміри. Якщо дитина встигла вирости, то метастази виникають в 1 випадків з 1500.

Попередити утворення серединної кісти шиї у немовляти неможливо. Якщо у лікаря є підозра на наявність новоутворення, необхідно постійно дитину спочатку носити, а потім водити на регулярний огляд. Чим у більш ранньому віці буде виявлена пухлина, тим раніше почнеться лікування і – відповідно – прогноз до одужання буде більш сприятливий.

Дітей з підозрою на дану патологію необхідно 1 раз в півроку показувати ЛОРу і стоматологу, оберігати від щелепно-лицьових травм і ушкоджень в області шиї, вірусних і простудних захворювань. Будь-які пошкодження збільшують ризик виникнення гнійно-запального процесу.

Якщо батьки помічають на шиї малюка поява опуклості або ущільнення, його слід одразу ж показати педіатру.