Як подолати дитячі страхи

Почуття страху знайоме не тільки маленьким дітям, але навіть дорослим. Це природна реакція організму людини на все непізнане і незрозуміле. Але на відміну від дорослих, які бояться інфляції, гніву начальства або втрати близьких, малюки часто відчувають страх перед речами буденними або навіть безглуздими - темрявою, Бабою-Ягою і т. п.

Нічого дивного в цьому немає, адже діти залежні від дорослих і зовсім беззахисні. Завдання батьків - допомогти дитині в подоланні страхів і ввести його в доросле життя вільною людиною, яка не боїться зазирнути в темну кімнату.

Чого бояться діти 3-4-х років?

У цьому віці діти бояться самотності, темряви, незнайомих звуків, майбутніх подій. Іноді - проявів агресивності з боку дорослих або інших дітей. Може виникати також страх покарання або біль. Найчастіше трирічних діток неможливо зводити на простий плановий огляд до лікаря - після єдиного уколу або щеплення вони відчувають стійкий страх до всіх людей в білих халатах. У дітей 3 років активно розвивається фантазія, уява, вони починають придумувати собі різні «страшилки». То їм раптом здається, що кімната наповнюється привидами, тінями, чудовиськами і інопланетянами. Нерідко у дітей можуть викликати страх герої мультфільмів та казок.

Коли страхи стають нав'язливими? У міру дорослішання дитина вчиться долати свої страхи і справлятися з ситуаціями, що представляють для неї загрозу. Але бувають окремі випадки, коли у малюків з'являється нав'язливе неминуще почуття страху, яке вони не в змозі подолати.

Психологи вважають, що діти можуть відчувати неконтрольований страх в таких випадках:

- коли дитина занадто вразлива або у неї надто розвинена уява;
- коли в малюка слабка нервова система;
- коли батьки надмірно його опікають, тим самим не розвиваючи в дитині самостійність;
- після перенесеної психологічної травми або сильного стресу: важкої хвороби, смерті близьких.

Батькам потрібно зрозуміти, що страх - це природна реакція на реальну або уявну загрозу, механізм психологічного захисту дитини. При цьому почуттю страху в рівній мірі схильні і дівчатка, і хлопчики. Тому не варто соромити сина за прояви страху, дорікаючи в тому, що він - «майбутній чоловік».

Як реагувати на дитячі страхи?

- ніколи не сваріть дитину за проявлені почуття, від цього вона стане ще більш незахищеною і безпорадною. Ви просто заженете страх всередину, і в результаті ні до чого хорошого такий метод не призведе;
- поясніть, що ви поруч, а значить, боятися нічого. Реагуйте делікатно, прийміть це як даність і підтримайте дитину;
- нехай дитина буде при вас невідлучно. Розпитайте, спробуйте разом знайти вихід із проблеми;
- не потрібно ставити в приклад себе: «подивися, адже я ж не боюся!» Краще ще раз пообіцяйте, що ви його захистите в разі небезпеки;
- якщо малюка мучать нічні страхи, дуже дієвими можуть бути розслаблюючі щоденні ритуали перед відходом до сну;
- не варто уникати лякаючих тем, поговоріть про страхи докладно. Коли дитина ділиться своїми страхами, промовляє їх, вони з часом зникають самі по собі;
- попросіть дитину намалювати свій страх. Це те, що іноді допомагає пережити важку ситуацію. Нехай він розповість, що намалював, а якщо відмовиться - не наполягайте.

Як допомогти малюкові в подоланні страхів?

- як ми вже говорили вище, можна спробувати зобразити страх на папері або зліпити його образ з пластиліну. Поговоріть про це зображення з малюком, а потім розірвіть його або розламайте на дрібні шматочки. А можна навпаки - переробити «страшилу» у добру і красиву істоту, домалювати яскраві деталі, посмішку;

- придумайте терапевтичну казку. Це повинна бути історія, в якій відбувається те, чого малюк боїться, а в кінці все закінчується щасливо. Такі казки допоможуть поглянути на проблему по-іншому, переосмислити її;
- прекрасний результат може здобути і програвання дитячих страхів в сюжетно-рольових іграх. Разом придумайте вихід для головного героя - як він рятується, як перемагає зле чудовисько або мириться з ним;
- нерідко діти відчувають страх темряви. У цих ситуаціях психологи пропонують виконати вправу, яка називається «емоційні гойдалки». Увімкніть світло у всіх приміщеннях, крім одного, і запропонуйте дитині туди зайти. «Налякайте темряву» - візьміть малюка за руку, забіжіть в кімнату і відразу ж поверніться назад. Зазвичай така гра проходить весело і дуже подобається малюкам. Позитивні емоції, хвилини напруги, змінювані хвилинами розслаблення, завжди допомагають справлятися зі страхами. Дитина вчиться адекватно реагувати, а згодом - позбавлятися від них.

У яких випадках без допомоги психолога не обійтися?

У виняткових випадках страхи дітей вимагають психоемоційної корекції, і тоді вам буде потрібен фахівець. Поспостерігайте за малюком. Якщо ви помітите нав'язливі повторювані рухи: покусування губ, нігтів, накручування волосся на палець, гризіння нігтів - це все ознаки того, що дитина боїться, але не може або не хоче вам про це розповісти. Можливо, цей страх несвідомий, і тоді це вже в обов'язковому порядку вимагає звернення до психолога.

Крім того, допомогу доктора вам буде потрібно, якщо у вашій родині відбулися які-небудь стресові ситуації, і після них поведінка дитини різко змінилася. Не ігноруйте також неявні симптоми, коли ви як дбайливі батьки, відчуваєте, що малюк чогось боїться, але просто не уявляєте, як можна почати розмову про це. Звичайно, допомога психолога в деяких випадках буває необхідною, але жоден лікар не знає вашого малюка так, як ви, і не може дати йому атмосферу спокою і захищеності, тепла і довіри, турботи і любові. Це буде найміцнішою стіною, яка стане між вашою дитиною і його страхами. А значить, дуже скоро малюк з ними впорається!