Вірус Коксакі: таємничий «прибулець» або старий знайомий?
Цього літа наші ЗМІ, не змовляючись, щосили сурмлять про небезпеку відпочинку в Туреччині через масовий спалах захворювання, викликаного вірусом Коксакі. Багато туристів, якщо і не зіткнулися з проявами цієї недуги відпочинку, завдяки інкубаційному періоду хвороби, часто привозять цю «радість» додому і хворіють вже за місцем проживання, заражаючи при цьому все нових і нових, які контактували з хворими, людей. Найнеприємніше в даному захворюванні те, що до нього, в основному, схильні діти віком від 2 до 10 років, дорослі хворіють значно рідше. Щоб розібратися, «чи такий страшний чорт, як його малюють», довелося провести ціле міні-розслідування, вивчивши при цьому медично-теоретичну частину питання і поцікавившись думкою постраждалих від шкідливого вірусу. Підсумувавши отриману інформацію, ризикну запропонувати вашій увазі коротке резюме з цього приводу.
По-перше, ентеровіруси типу «вірус Коксакі» відомі досить давно. Вперше подібний вірус був виділений і описаний ще в далекому 1950 році під час спалаху захворювання у дітей, що нагадує м'яку форму поліомієліту, в американському містечку Коксакі, звідси і назва. В даний час налічується вже понад 30 подібних кишкових вірусів, які діляться на групи А і В залежно від клінічних проявів захворювання і локалізації уражень у хворих.
Обидва типи вірусів проникають в організм людини через слизові ротової порожнини і кишечника, що супроводжується гарячковим станом з високою температурою, висипом різної локалізації, захворюваннями верхніх дихальних шляхів, нудотою, блювотою, діареєю. Після виходу вірусу в кров'яне русло відбувається також інфікування нервових клітин. У людей з ослабленим імунітетом шкірні висипання можуть поширюватися на область стегон, сідниць, статевих органів, захоплювати волосяну частину голови і вушні раковини. Можливо також розвиток « екземи Коксакі» - важкого поширеного ураження шкіри з утворенням пухирів з серозним або серозно-гнійним вмістом.
Однак віруси групи А зазвичай викликають герпангіна, стоматиті гострий геморагічний кон'юнктивіт, в той час як віруси групи В здатні інфікувати додатково серце, підшлункову залозу, печінку і плевру, провокуючи розвиток міо і перикардиту, панкреатиту, гепатиту, плевриту і плевродініі (запалення грудних міжреберних м'язів). У рідкісних випадках інфікування обома групами вірусів може закінчитися запаленням мозкових оболонок типу менінгітута менінгоенцефаліту (що, до речі, може спостерігатися і при багатьох інших вірусних і бактеріальних інфекціях) і явищами часткового паралічу ніг, що нагадують симптоми поліомієліту, які на відміну від поліомієліту істинного, на щастя, оборотні. У хлопчиків іноді можливий розвиток орхіту (запалення яєчок-тестикул), також перебіг захворювання часом нагадує мононуклеоз (ураження горла і селезінки).
Існує також гіпотеза, згідно з якою інфікування вірусом Коксакі групи В може в подальшому сприяти розвитку у підлітків інсулінозалежного діабету, однак остаточно цей взаємозв'язок не підтверджений.
Нинішня активність вірусу Коксакі в Туреччині аж ніяк не екстраординарна новина: наші відпочиваючі і раніше заражалися подібними ентеровірусами під час поїздок на Кіпр, Гоа, в Таїланд і інші курортні регіони з жарким кліматом, в тому числі і в межах нашої країни. Спалахи захворювання, викликаного вірусом Коксакі, реєструвалися і в зонах помірного клімату, особливо в дитячих дошкільних установах. Інша справа, що подібні випадки не отримували настільки широкого розголосу, не те що в наш час Інтернету та засилля соціальних мереж. Крім того, як не прикро це констатувати, багато хто з наших звичайних дільничних педіатрів і терапевтів просто-напросто не вміють діагностувати зараження вірусом Коксакі - хворим при цьому ставляться всілякі діагнози, від ГРВІ до алергії, крім справжньої причини захворювання.
На лікарському сленгу захворювання, викликане вірусами Коксакі, часто називають «синдром руки-ноги-рот» за типовою локалізації основних ознак.
Вірус Коксакі надзвичайно заразний і може передаватися від людини до людини повітряно-крапельним, аліментарним (через продукти харчування), контактно-побутовим і водно-фекальним шляхом, заразитися вірусом можна як від хворої людини, так і від вірусоносія. Відомі поодинокі випадки трансплацентарного зараження, коли вірус передається від матері до дитини. Заразні всі виділення хворого.
Інкубаційний період з моменту зараження вірусом Коксакі може тривати від 1-2 днів до тижня, а іноді і до 10 днів, в залежності від типу вірусу, заразною людина стає з моменту прояву перших ознак захворювання і залишається таким чином і протягом деякого часу після їх зникнення. У зовнішньому середовищі дані віруси досить стійкі, проте вони чутливі до дії ультрафіолету, при кип'ятінні гинуть протягом 20 хвилин, а при використанні хлорвмісних дезінфікуючих засобів - практично миттєво.
Найбільш часто вірус Коксакі провокує розвиток захворювання у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, дорослі хворіють значно рідше.
Також в групі ризику знаходяться люди з ослабленим імунітетомі що приймають препарати які пригнічують імунітет (наприклад, після трансплантації органів). А ось новонароджені до 6 місяців хворіють вкрай рідко, у них ще «працює» материнський імунітет.
Перші ознаки зараження вірусом Коксакі дуже схожі з проявами «кишкового грипу»: у хворих різко піднімається температура, яка погано збивається і може триматися на рівні 39-40 С протягом декількох днів. Поряд з катаральними явищами, головним і м'язовим болем, загальною слабкістю, хворі скаржаться на нудоту, здуття і біль в області шлунка і кишечника, можливі блювота і сильна діарея.
При самій легкій формі захворювання висип на слизових і шкірі може взагалі не виявитися, проте в більшості випадків спостерігаються висипання на язиці, слизових оболонках порожнини рота, мигдалин і глотки, з подальшим розвитком стоматиту або ангіни. Характерні також висипання на шкірі обличчя навколо рота і носа, на долонях і стопах, причому медична література стверджує, що свербіж при зараженні вірусом Коксакі відсутній, в той час як люди, які перенесли це захворювання, часто скаржаться не тільки на нестерпний зуд в області висипань, який заважає спати, а й супутні сильні больові відчуття: «в горлі наче товчене скло», «відчуття уламків бритви в горлі, неможливо ковтати», «при спробі встати на ноги стопи болять так, немов у них встромлюють тисячі голок». Деякі хворі також відзначають, що після зникнення висипу на пальцях рук і ніг повністю або частково сходили нігті.
При різкому підвищенні температури і сильному головному болю необхідно звернутися до лікаря, який перевірить наявність ригідності потиличних м'язів, щоб виключити менінгіт. Діагностика зараження вірусом Коксакі проводиться на підставі наявності у хворого комплексу супутніх проявів захворювання (температура, катаральні явища, висип, нудота, блювота, діарея та інші). Лабораторні дослідження, що включають визначення вірусу в змивах з носоглотки і випорожненнях хворого за допомогою ПЛР (полімеразної ланцюгової реакції) або серологічне дослідження, спрямоване на визначення активності антитіл до вірусу в крові, досить дорогі і вимагають часу, тому при відсутності масових випадків захворювання, як правило, не проводяться.
Обидва типи вірусів проникають в організм людини через слизові ротової порожнини і кишечника, що супроводжується гарячковим станом з високою температурою, висипом різної локалізації, захворюваннями верхніх дихальних шляхів, нудотою, блювотою, діареєю. Після виходу вірусу в кров'яне русло відбувається також інфікування нервових клітин. У людей з ослабленим імунітетом шкірні висипання можуть поширюватися на область стегон, сідниць, статевих органів, захоплювати волосяну частину голови і вушні раковини. Можливо також розвиток « екземи Коксакі» - важкого поширеного ураження шкіри з утворенням пухирів з серозним або серозно-гнійним вмістом.
Однак віруси групи А зазвичай викликають герпангіна, стоматиті гострий геморагічний кон'юнктивіт, в той час як віруси групи В здатні інфікувати додатково серце, підшлункову залозу, печінку і плевру, провокуючи розвиток міо і перикардиту, панкреатиту, гепатиту, плевриту і плевродініі (запалення грудних міжреберних м'язів). У рідкісних випадках інфікування обома групами вірусів може закінчитися запаленням мозкових оболонок типу менінгітута менінгоенцефаліту (що, до речі, може спостерігатися і при багатьох інших вірусних і бактеріальних інфекціях) і явищами часткового паралічу ніг, що нагадують симптоми поліомієліту, які на відміну від поліомієліту істинного, на щастя, оборотні. У хлопчиків іноді можливий розвиток орхіту (запалення яєчок-тестикул), також перебіг захворювання часом нагадує мононуклеоз (ураження горла і селезінки).
Існує також гіпотеза, згідно з якою інфікування вірусом Коксакі групи В може в подальшому сприяти розвитку у підлітків інсулінозалежного діабету, однак остаточно цей взаємозв'язок не підтверджений.
Нинішня активність вірусу Коксакі в Туреччині аж ніяк не екстраординарна новина: наші відпочиваючі і раніше заражалися подібними ентеровірусами під час поїздок на Кіпр, Гоа, в Таїланд і інші курортні регіони з жарким кліматом, в тому числі і в межах нашої країни. Спалахи захворювання, викликаного вірусом Коксакі, реєструвалися і в зонах помірного клімату, особливо в дитячих дошкільних установах. Інша справа, що подібні випадки не отримували настільки широкого розголосу, не те що в наш час Інтернету та засилля соціальних мереж. Крім того, як не прикро це констатувати, багато хто з наших звичайних дільничних педіатрів і терапевтів просто-напросто не вміють діагностувати зараження вірусом Коксакі - хворим при цьому ставляться всілякі діагнози, від ГРВІ до алергії, крім справжньої причини захворювання.
На лікарському сленгу захворювання, викликане вірусами Коксакі, часто називають «синдром руки-ноги-рот» за типовою локалізації основних ознак.
Вірус Коксакі надзвичайно заразний і може передаватися від людини до людини повітряно-крапельним, аліментарним (через продукти харчування), контактно-побутовим і водно-фекальним шляхом, заразитися вірусом можна як від хворої людини, так і від вірусоносія. Відомі поодинокі випадки трансплацентарного зараження, коли вірус передається від матері до дитини. Заразні всі виділення хворого.
Інкубаційний період з моменту зараження вірусом Коксакі може тривати від 1-2 днів до тижня, а іноді і до 10 днів, в залежності від типу вірусу, заразною людина стає з моменту прояву перших ознак захворювання і залишається таким чином і протягом деякого часу після їх зникнення. У зовнішньому середовищі дані віруси досить стійкі, проте вони чутливі до дії ультрафіолету, при кип'ятінні гинуть протягом 20 хвилин, а при використанні хлорвмісних дезінфікуючих засобів - практично миттєво.
Найбільш часто вірус Коксакі провокує розвиток захворювання у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, дорослі хворіють значно рідше.
Також в групі ризику знаходяться люди з ослабленим імунітетомі що приймають препарати які пригнічують імунітет (наприклад, після трансплантації органів). А ось новонароджені до 6 місяців хворіють вкрай рідко, у них ще «працює» материнський імунітет.
Перші ознаки зараження вірусом Коксакі дуже схожі з проявами «кишкового грипу»: у хворих різко піднімається температура, яка погано збивається і може триматися на рівні 39-40 С протягом декількох днів. Поряд з катаральними явищами, головним і м'язовим болем, загальною слабкістю, хворі скаржаться на нудоту, здуття і біль в області шлунка і кишечника, можливі блювота і сильна діарея.
При самій легкій формі захворювання висип на слизових і шкірі може взагалі не виявитися, проте в більшості випадків спостерігаються висипання на язиці, слизових оболонках порожнини рота, мигдалин і глотки, з подальшим розвитком стоматиту або ангіни. Характерні також висипання на шкірі обличчя навколо рота і носа, на долонях і стопах, причому медична література стверджує, що свербіж при зараженні вірусом Коксакі відсутній, в той час як люди, які перенесли це захворювання, часто скаржаться не тільки на нестерпний зуд в області висипань, який заважає спати, а й супутні сильні больові відчуття: «в горлі наче товчене скло», «відчуття уламків бритви в горлі, неможливо ковтати», «при спробі встати на ноги стопи болять так, немов у них встромлюють тисячі голок». Деякі хворі також відзначають, що після зникнення висипу на пальцях рук і ніг повністю або частково сходили нігті.
При різкому підвищенні температури і сильному головному болю необхідно звернутися до лікаря, який перевірить наявність ригідності потиличних м'язів, щоб виключити менінгіт. Діагностика зараження вірусом Коксакі проводиться на підставі наявності у хворого комплексу супутніх проявів захворювання (температура, катаральні явища, висип, нудота, блювота, діарея та інші). Лабораторні дослідження, що включають визначення вірусу в змивах з носоглотки і випорожненнях хворого за допомогою ПЛР (полімеразної ланцюгової реакції) або серологічне дослідження, спрямоване на визначення активності антитіл до вірусу в крові, досить дорогі і вимагають часу, тому при відсутності масових випадків захворювання, як правило, не проводяться.
Вакцини проти вірусу Коксакі не існує. Специфічного лікування даного захворювання також немає - при тяжкому перебігу хвороби лікарі використовують імуномодуляторит противірусні препарати, однак їх ефективність в даному випадку не доведена, в цілому організм повинен впоратися з інфекцією сам. Для профілактики вторинних бактеріальних ускладнень лікар може призначити курс антибіотиків.
Хворому пропонується постільний режим, щадна дієта з великою кількістю гарячих напоїв. Щоб знизити температуру, використовують препарати парацетамолу та ібупрофену. У разі стоматиту і ангіни застосовуються полоскання розчинами антисептиків, спреї для горла, шкірні висипання обробляють фукорцином або зеленкою. При сильному зневодненні через блювання і пронос хворому дають пити розчин Регідрону.
Поліпшення стану хворого настає зазвичай через 2-3 дня від моменту появи ознак захворювання. Якщо ж самопочуття пацієнта погіршується, лікар може наполягати на госпіталізації. В цілому прогноз при зараженні вірусом Коксакі сприятливий.
Профілактика зараження вірусом Коксакі включає ретельне дотримання правил особистої гігієни, часте миття рук, особливо після відвідування туалету. Бажано уникати великих скупчень людей, не варто купатися в басейні - особливо небезпечними в цьому відношенні можуть бути дитячі «жабники». Необхідно добре мити фрукти і овочі, дотримуватися температурного режиму в приготуванні їжі, по можливості не користуватися загальним посудом зі сторонніми людьми.
Хворому пропонується постільний режим, щадна дієта з великою кількістю гарячих напоїв. Щоб знизити температуру, використовують препарати парацетамолу та ібупрофену. У разі стоматиту і ангіни застосовуються полоскання розчинами антисептиків, спреї для горла, шкірні висипання обробляють фукорцином або зеленкою. При сильному зневодненні через блювання і пронос хворому дають пити розчин Регідрону.
Поліпшення стану хворого настає зазвичай через 2-3 дня від моменту появи ознак захворювання. Якщо ж самопочуття пацієнта погіршується, лікар може наполягати на госпіталізації. В цілому прогноз при зараженні вірусом Коксакі сприятливий.
Профілактика зараження вірусом Коксакі включає ретельне дотримання правил особистої гігієни, часте миття рук, особливо після відвідування туалету. Бажано уникати великих скупчень людей, не варто купатися в басейні - особливо небезпечними в цьому відношенні можуть бути дитячі «жабники». Необхідно добре мити фрукти і овочі, дотримуватися температурного режиму в приготуванні їжі, по можливості не користуватися загальним посудом зі сторонніми людьми.
21 серпня 2017
