Гнійне запалення потових залоз
Захворювання гідраденіт, в народі зване «сучим вим'ям», - це гнійне запалення потових залоз. Найчастіше воно вражає потові залози, які розташовуються в пахвових западинах, навколо сосків і в промежині. При лікуванні гідраденіту дуже важливі вірний діагноз і своєчасно вжиті заходи, вони допомагають уникнути ускладнень.
Гнійне запалення апокрінових потових залоз викликають стрептококи і стафілококи, а також деякі інші бактерії, які проникають у потові залози. При недотриманні правил особистої гігієни та відсутності лікування запальний процес охоплює сусідні залози, не обмежуючись лише однією залозою.
Гнійне запалення не проходить самостійно, гідраденіт вимагає невідкладного лікування, в іншому випадку воно загрожує розвитком важких ускладнень: гнійних поразок підшкірно-жирової клітковини, абсцесу, лімфаденіту, флегмони, сепсису.
Захворювання вражає як чоловіків, так і жінок, переважно середнього віку.
Причини розвитку гідраденіту
Розвиток захворювання найчастіше відбувається на тлі ослаблення імунітету, хвороб ендокринної системи, порушення роботи потових залоз, ожиріння, недокрів'я, вторинних бактеріальних інфекцій, а також надмірних нервових і фізичних навантажень.
Іншим важливим чинником виникнення гідраденіту є порушення правил особистої гігієни, яке сприяє проникненню стафілококів в протоки потових залоз. До того ж гнійне запалення найчастіше утворюється в результаті пошкоджень шкіри, у тому числі подряпин, які виникають після гоління, підвищеної пітливості, попрілостей, алергічних реакцій на косметичні засоби.
Клінічна картина захворювання
Гнійні запалення можуть локалізуватися в промежині і в пахвових западинах, іноді - на великих статевих губах, мошонці, навколо сосків, ануса. Розвиток гідраденіту відбувається поступово, спочатку виникає свербіж, потім - щільна припухлість, що доставляє хворобливі відчуття. З плином часу розміри припухлості збільшуються, шкіра над нею набуває багряно-червоний колір. Потім її центр починає розм'якшуватися, розкривається, крізь отвір виходить гній. Один інфільтрат розвивається близько двох тижнів, після чого гоїться, а на його місці виникає рубець.
Проте у ряді випадків в запальний процес втягуються розташовані поруч потові залози, в результаті чого утворюється болючий інфільтрат великих розмірів. Якщо його не лікувати, відбудеться послідовне ураження сусідніх залоз, стан хворого погіршиться. Нерідко гідраденіт супроводжують симптоми загальної інтоксикації, підвищення температури тіла, лейкоцитоз. Больові відчуття в області гнійного запалення стають настільки сильними, що людина практично не може ворушити рукою (якщо вражена пахвова западина).
На початковому етапі розвитку хвороби важливо поставити правильний діагноз. Оскільки гідраденіт схожий з фурункулом, варто звернутися до фахівця. Гідраденіт відрізняється від фурункула тим, що у нього немає некротичного стрижня.
Лікування гідраденіту
В залежності від стадії захворювання та поширеності запального процесу при лікуванні гідраденіту застосовуються як консервативні, так і хірургічні методи. При неускладненому гідраденіті на початковій стадії досить застосування таких заходів, як видалення волосся, обробка запалення саліциловим спиртом (тільки не водою!), Накладення пов'язки з протизапальною маззю. Крім того, в деяких випадках уражену ділянку обколюють антибіотиками, призначаються УФ-опромінення, сухе тепло.
При цьому вплив тепла протипоказано при гнійній стадії гідраденіту. У цьому випадку для обробки запальної ділянки використовуються антисептики (марганцівка, саліциловий спирт) і періодично - відвари лікарських трав (звіробій, арніка, каланхое) або масло обліпихи. На цьому ж етапі, якщо захворювання запущено, лікар може призначити оперативне лікування: розтин абсцесу, дренування вогнища.
При гідраденіті часто спостерігаються рецидиви. Тому навіть після розтину абсцесу хворим призначають курс антибіотиків, а також прийом загальнозміцнюючих препаратів, наприклад, женьшеню або елеутерококу. Крім того, рекомендується дотримання особливої дієти, багатої вітамінами, фосфором і залізом. Інакше кажучи, всі заходи повинні бути спрямовані на зміцнення імунного захисту організму.
До того ж при лікуванні гідраденіту необхідно суворо дотримуватися правил особистої гігієни, бути обережним під час водних процедур. Оскільки при попаданні води інфекція може досить швидко поширюватися, уражену ділянку шкіри необхідно заклеювати пластиром.
Профілактика гідраденіту
Важливими умовами попередження гідраденіту є міцна імунна система і правила особистої гігієни. Крім того, не рекомендується часто голити волосся в пахвових западинах і промежині, а після гоління необхідно обробляти шкіру дезинфікуючим розчином, наприклад, етиловим або борним спиртом. Не варто користуватися косметичними або парфумерними засобами, які викликають роздратування. А при появі перших симптомів хвороби треба вчасно звертатися до лікаря.
Гнійне запалення не проходить самостійно, гідраденіт вимагає невідкладного лікування, в іншому випадку воно загрожує розвитком важких ускладнень: гнійних поразок підшкірно-жирової клітковини, абсцесу, лімфаденіту, флегмони, сепсису.
Захворювання вражає як чоловіків, так і жінок, переважно середнього віку.
Причини розвитку гідраденіту
Розвиток захворювання найчастіше відбувається на тлі ослаблення імунітету, хвороб ендокринної системи, порушення роботи потових залоз, ожиріння, недокрів'я, вторинних бактеріальних інфекцій, а також надмірних нервових і фізичних навантажень.
Іншим важливим чинником виникнення гідраденіту є порушення правил особистої гігієни, яке сприяє проникненню стафілококів в протоки потових залоз. До того ж гнійне запалення найчастіше утворюється в результаті пошкоджень шкіри, у тому числі подряпин, які виникають після гоління, підвищеної пітливості, попрілостей, алергічних реакцій на косметичні засоби.
Клінічна картина захворювання
Гнійні запалення можуть локалізуватися в промежині і в пахвових западинах, іноді - на великих статевих губах, мошонці, навколо сосків, ануса. Розвиток гідраденіту відбувається поступово, спочатку виникає свербіж, потім - щільна припухлість, що доставляє хворобливі відчуття. З плином часу розміри припухлості збільшуються, шкіра над нею набуває багряно-червоний колір. Потім її центр починає розм'якшуватися, розкривається, крізь отвір виходить гній. Один інфільтрат розвивається близько двох тижнів, після чого гоїться, а на його місці виникає рубець.
Проте у ряді випадків в запальний процес втягуються розташовані поруч потові залози, в результаті чого утворюється болючий інфільтрат великих розмірів. Якщо його не лікувати, відбудеться послідовне ураження сусідніх залоз, стан хворого погіршиться. Нерідко гідраденіт супроводжують симптоми загальної інтоксикації, підвищення температури тіла, лейкоцитоз. Больові відчуття в області гнійного запалення стають настільки сильними, що людина практично не може ворушити рукою (якщо вражена пахвова западина).
На початковому етапі розвитку хвороби важливо поставити правильний діагноз. Оскільки гідраденіт схожий з фурункулом, варто звернутися до фахівця. Гідраденіт відрізняється від фурункула тим, що у нього немає некротичного стрижня.
Лікування гідраденіту
В залежності від стадії захворювання та поширеності запального процесу при лікуванні гідраденіту застосовуються як консервативні, так і хірургічні методи. При неускладненому гідраденіті на початковій стадії досить застосування таких заходів, як видалення волосся, обробка запалення саліциловим спиртом (тільки не водою!), Накладення пов'язки з протизапальною маззю. Крім того, в деяких випадках уражену ділянку обколюють антибіотиками, призначаються УФ-опромінення, сухе тепло.
При цьому вплив тепла протипоказано при гнійній стадії гідраденіту. У цьому випадку для обробки запальної ділянки використовуються антисептики (марганцівка, саліциловий спирт) і періодично - відвари лікарських трав (звіробій, арніка, каланхое) або масло обліпихи. На цьому ж етапі, якщо захворювання запущено, лікар може призначити оперативне лікування: розтин абсцесу, дренування вогнища.
При гідраденіті часто спостерігаються рецидиви. Тому навіть після розтину абсцесу хворим призначають курс антибіотиків, а також прийом загальнозміцнюючих препаратів, наприклад, женьшеню або елеутерококу. Крім того, рекомендується дотримання особливої дієти, багатої вітамінами, фосфором і залізом. Інакше кажучи, всі заходи повинні бути спрямовані на зміцнення імунного захисту організму.
До того ж при лікуванні гідраденіту необхідно суворо дотримуватися правил особистої гігієни, бути обережним під час водних процедур. Оскільки при попаданні води інфекція може досить швидко поширюватися, уражену ділянку шкіри необхідно заклеювати пластиром.
Профілактика гідраденіту
Важливими умовами попередження гідраденіту є міцна імунна система і правила особистої гігієни. Крім того, не рекомендується часто голити волосся в пахвових западинах і промежині, а після гоління необхідно обробляти шкіру дезинфікуючим розчином, наприклад, етиловим або борним спиртом. Не варто користуватися косметичними або парфумерними засобами, які викликають роздратування. А при появі перших симптомів хвороби треба вчасно звертатися до лікаря.
22 травня 2015
