Реформа інклюзивної освіти: які зміни відбудуться у навчальному процесі

Вересень 2018 року повинен назавжди змінити ставлення суспільства до людей з особливими освітніми потребами. Для розв’язання цього питання на державному рівні, при Міністерстві освіти та науки України було створено нову структуру – Директорат інклюзивної та позашкільної освіти. Очолила цей підрозділ Лариса Самсонова, людина з 18 – річним досвідом керівництва громадською організацією, яка займалася саме питанням допомоги «особливим» дітям.

Новий навчальний рік став початком запровадження реформи інклюзивної освіти на місцях та основою докорінних змін в навчальному процесі. За нових законів, жодна школа не може відмовити у навчанні за місцем проживання дитині з особливими освітніми потребами. Раніше дитина вилучалася із сім’ї для навчання в спеціалізованому інтернаті, який міг бути розташований далеко за межами рідного міста. Тепер же директорат розробив низку правил та процедур прийняття таких дітей до загальноосвітніх шкіл та процедури їх навчання.

Інклюзивно - ресурсні центри як гарант тісної взаємодії між батьками, учнями та школою

Більшість педагогів не мають спеціальної освіти для роботи з дітьми, які мають особливі освітні потреби. Вони не можуть самостійно визначити освітній ресурс такого учня, щоб скласти індивідуальну програму його розвитку. У цьому їм допомагатимуть працівники ІРЦ, які патронуватимуть кожного учня, що проживає на підпорядкованій території. До їх обов’язків також входить забезпечення інфраструктури, необхідної для навчання та організація освітнього середовища.

Рішення про створення територіальних інклюзивно – ресурсних центрів схвалюються на місцях, а процес відкриття пов’язаний з відповідним матеріальним забезпеченням та конкурсом для відбору спеціалістів.

Процес відкриття таких центрів в містах і сільській місцевості – справа не проста, але за планами Міністерства, їх має бути не менше 800 в межах України.

Частина психолого-медико-педагогічних консультацій також були переформатовані для допомоги сім’ям з дітьми, що мають особливі освітні потреби. До їх компетенції входить оцінювання освітнього ресурсу учня вдома, у школі чи садочку. Таланти, можливості та ресурси дітей, за новими правилами, повинні оцінюватись не за медичним діагнозом, а за ступенем обмеження.

Державна освітня субвенція передбачає навчання близько тисячі працівників ІРЦ для проведення такого тестування відповідно до міжнародних стандартів.

Студенти ВНЗ України навчатимуться за спеціальною навчальною програмою

Брак спеціалістів з інклюзивної освіти планується подолати за допомогою навчання студентів у вишах та перепідготовки педагогічних працівників на базі інститутів післядипломної освіти. Але, в ідеалі, не лише вчителі, але й кожен працівник школи має знати основні засади та принципи інклюзії та її призначення.

Потужним ресурсом в подоланні проблеми є також кадри, що працюють в спеціалізованих закладах. Їх також планується залучати до роботи у загальноосвітніх школах та навчання спеціалістів, в тому числі, за допомогою освітніх семінарів.

Слід зазначити, що держава не планує закриття спеціалізованих закладів в умовах впровадження реформи інклюзивної освіти. Освітні інтернати та школи-інтернати опікуються навчанням таких дітей. Але завданням реформи є безболісна інтеграція їх у суспільство, адже випускники спеціалізованих шкіл часто зустрічаються з проблемою подальшого навчання та працевлаштування.

На потреби реформування інклюзивної освіти держбюджетом передбачено 509 млн гривень

Кошти, передбачені на впровадження реформи, мають покрити наступні потреби:

• дидактичне обладнання та додаткове матеріальне обладнання (близько 300 млн гривень);
  
• закупівля тестів для ІРЦ та навчання працівників (близько 100 млн гривень);
  
• оснащення інклюзивно – ресурсних центрів (близько 100 млн гривень).
  

Інша частина субвенції, що надходить до місцевих бюджетів, спрямована саме на дитину. Зокрема на проведення додаткових навчальних занять.

Запровадження інклюзії у дитячих садках, а надалі й у професійних навчальних закладах

Першим щаблем освітніх потреб дитини є все ж таки не школа, а дитячий садок. Ранній початок роботи з дитиною з особливими потребами є запорукою кращої інтеграції дитини в освітній простір у майбутньому. Наразі концепцію послуг раннього втручання розробляють спеціалісти Міністерства охорони здоров’я та Міністерства соціальної політики.

Підтримка держави у вигляді субвенції зможе істотно підтримати розвиток ранньої інклюзії на місцях. Адже дитячі садочки знаходяться на балансі міст, а отже, місцевих бюджетів.

Інклюзивними у майбутньому мають стати й професійні заклади освіти. За підтримки держави, випускники шкіл зможуть отримувати професійну освіту, аби стати повноцінним членом суспільства та забезпечити гідний рівень життя собі та власній родині.