Що таке посттравматичний стресовий розлад та як його лікувати

Вереск гальм і звук удару, блискучий ніж лиходія в темному провулку, калюжа крові і страшний крик... Іноді люди стикаються з настільки жахливими подіями, що спогади про них повертаються знову і знову. Це називається ПТСР. Його треба позбавлятися.

Що таке посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)

ПТСР — серйозний тривожний розлад , який розвивається у деяких людей, які пережили шокуючу, лякаючу чи небезпечну подію в житті. Це може бути ДТП, згвалтування, участь у бойових діях, смерть близької людини, побиття, викрадення тощо.

За деякими даними, цей стан розвивається приблизно у третини людей, які зіткнулися з травматичною подією. Варто підкреслити, що йдеться саме про досвід, при якому життя самої людини або когось іншого перебувало під загрозою, а також при ситуаціях, під час яких людина зазнала сильного страху, жаху чи безпорадності. При інших менш екстремальних переживаннях (наприклад, іспит або розлучення) ПТСР з'являється вкрай рідко.

Приблизно у 95% випадків психіка сама справляється з травматичними спогадами, згодом вони просто стираються під тягарем нових життєвих ситуацій. Це не означає, що ти зовсім не згадуєш, що сталося у фатальний день. Зануритись іноді з цього приводу — нормально, якщо це не заважає тобі жити повноцінним життям.

ПТСР розвивається лише у 5% випадків – коли минуле витісняє сьогодення. Варто зазначити, що розлад може дати себе знати будь-якої миті — не тільки відразу після шокуючої події, але й через тижні, місяці або навіть роки.

До речі, наявність ПТСР у жінки підвищує схильність до появи посттравматичних симптомів у майбутніх дітей.

Посттравматичний стресовий розлад: симптоми

Найголовніша ознака — психопатологічні переживання чи флешбеки. Вони проявляються у вигляді раптових кадрів минулого, що виникають у явних думках або неявних, наприклад, уві сні. Тіло ніби знову і знову переживає досвід, що травмує: частішає пульс, кидає в піт.

Ти уникаєш деяких місць, речей, ситуацій, бо вони нагадують про те, що сталося. Страх знову пережити почуття, що ранять, настільки сильний, що ти можеш порушити домовленості або плани. Наприклад, запізнитися на роботу, бо не хочеш спускатися в метро, або більше не сідаєш за кермо після аварії.

Ти легко збуджуєшся. Стресовий стан «бий або біжи» - звичний для тебе і не потребує приводу. Це заважає працювати та повноцінно жити, бо не дає концентруватися на чомусь. Швидше за все, у тебе є проблеми зі сном.

Змінюються твої когнітивні можливості та настрій. Ти можеш почуватися чужою серед своїх. Часто у людини, яка пережила травмуючу ситуацію, з'являються негативні думки про себе і світ, або він часто стикається з раптовими спалахами гніву. Те, що раніше приносило радість, більше не приносить задоволення. Робота, секс, смачна їжа, нові проекти все порожнє.

На цьому фоні висока ймовірність розвитку депресії, адикцій (залежностей), суїцидальних думок, поява генералізованого тривожного розладу та панічних атак.

До інших симптомів розлади відносяться:

• емоційна нестабільність;
  
• проблеми з прийняттям рішень;
  
• перфекціонізм, викликаний бажанням завжди зберігати контроль за ситуацією;
  
• негативні зміни характеру з проявом таких рис, як цинізм, егоїзм, нетерпимість, поява забобонів, втрата співчуття;
  
• стокгольмський синдром (прихильність до агресора);
  
• у віруючих – втрата віри чи участь у деструктивних релігійних течіях;
  
• нездатність почуватися щасливим;
  
• мовні розлади;
  
• проблеми зі здоров'ям, такі як, наприклад, підвищений артеріальний тиск;
  
• фізична слабкість та швидка стомлюваність;
  
• втрата сексуального потягу.
  

Чи відрізняються реакції дітей від дорослих

Діти до шести років можуть відтворювати події, що травмують, у грі, демонструвати зайву прихильність до батьків. Мокре ліжко на ранок – ще одна ознака посттравматичного стресового розладу. Якщо емоційне напруження було занадто сильним, дитина може втратити мову.

Діти шкільного віку демонструють дорослі симптоми. Часто після травматичної події вони поводяться агресивно та деструктивно.

Чому деяким подобається «зависати у минулому»

Жити в полоні травматичних спогадів — отже, не жити тут, зараз і завтра. Де взяти час для щоденних насолод, якщо більше 50% часу ти витрачаєш на минуле? Такий стан як магніт притягує інші патології: панічні атаки, хронічну депресію, тривожне розлад.

Повернути людину до повноцінного життя може лише фахівець, але не всі хочуть розлучатися із болючими спогадами. Чому? Тому що люди залежать від емоцій. А коли інші події знецінюються, де людині черпатимуть «ресурс»? У бездонній травмі.

Часто пацієнт на рівні підсвідомості не готовий розлучитися з негативним сценарієм життя та навчитися відчувати емоції від чогось приємного. Ще є люди, які просто не знають, що цієї проблеми можна позбутися. Вони вірять у те, що нести травму — їхній хрест, а психологам і психотерапевтам не вірять, вважаючи їх шарлатанами.

Посттравматичний стресовий розлад: лікування

Посттравматичний стан виникає тому, що в якийсь момент у глибині підсвідомості відбулося блокування твого болю. Коли ти зустрічаєш обставини, пов'язані з ним, рана кровоточить.

Спровокувати переживання може все, що завгодно – фільми, певні звуки (наприклад, гудок автомобіля), навіть певні запахи чи час дня. Це як тригер, котрий постійно спрацьовує. Щоб позбутися його, потрібно цю рану розкрити і обов'язково залікувати.

Подібно до інших тривожних станів, ПТСР піддається лікуванню когнітивно-поведінковою терапією. Інший ефективний спосіб боротьби з цією проблемою – метод десенсибілізації та переробки рухом очей, або ДПДГ.

У цьому методі психотерапії використовується така природна функція організму, як фаза швидкого сну (REM). Наш розум використовує її, коли ми спимо, щоб обробити всі події, з якими ми зіткнулися протягом дня, і наш емоційний відгук на них.

Дослідження показали, що швидкий рух очей під час ДПДГ виконує ту саму функцію, що й при REM, стимулюючи обробку «заблокованих» подій, які людина не змогла переробити належним чином через травматичну подію.

Під час сесій лікар просить пацієнта ненадовго (літерально 15-30 секунд) зосередитись на трьох аспектах травми:

• візуальний образ події (як правило, це найтривожніша частина);
  
• негативні думки людини про себе, у зв'язку з тим, що трапилося (почуття провини, гнів, сором);
  
• частина тіла, у якому зосереджена тривога.
  

Сфокусувавшись на цих аспектах, пацієнт починає стежити за пальцем психотерапевта, що швидко і різко рухається, або променем світла на металевій пластині. Так само наші очі рухаються вночі, коли ми прибуваємо в REM-фазі.

Після короткої сесії пацієнт розповідає про свої враження та, як правило, емоційний вплив спогадів про пережите починає слабшати. В окремих випадках полегшення приходить різко, частіше — поступово. Однак в обох випадках пацієнту стає легше згадувати про те, що трапилося, і його симптоми покращуються.

Лікарська терапія при ПТСР завжди повинна поєднуватися з психотерапією, а всі препарати призначатися виключно лікарем і на якомога коротший термін.

Як допомогти собі при ПТСР

По-перше, важливо повірити, що навіть якщо ти страждаєш від нав'язливих спогадів роками, грамотне комплексне лікування обов'язково допоможе. По-друге, крім систематичної роботи зі спеціалістом, тобі доведеться навчитися допомагати собі самій, намагаючись змінити спосіб життя та думки.

Полюби спорт та практики, які сприяють зниженню стресу. Плавання, йога, велопрогулянки, пілатес - вибирай активності за можливостями свого тіла та станом здоров'я.

Навчися планувати та ставити досяжні цілі. Головний принцип у роботі – тверезо оцінюй свої сили та визнавай маленькі перемоги. Не замикайся. Виділи комфортні для тебе місця та оточення і проводи час там, де тобі добре та спокійно.

Намагайся ділитися думками, які тебе турбують. Розкажи близьким про фактори, які можуть завдати тобі дискомфорту.