Гострий хронічний і посттравматичний стрес

Існують різні ступені і види стресу - це гострий хронічний і посттравматичний стрес. Гострий стрес породжується проблемами повсякденного життя. Його ініціаторами часто стають неприємні ситуації, з яких доводиться шукати вихід. Оскільки такі ситуації випадкові і лише тимчасові, стрес зазвичай вдається подолати. Звичайно, є люди, яких постійно кидає від однієї кризи до іншої. Навіть на цьому рівні гострий стрес можна взяти під контроль. Але пацієнт може чинити опір змінам, поки не усвідомлює, як його неврівноважене ставлення до життя впливає на нього самого і на людей навколо.

Тоді як гострий стрес є короткочасним, хронічний стрес триває довго. При цьому людина не бачить виходу зі стресової ситуації — чи то з лабет злиднів, із жалюгідного становища на ненависній роботі, або можливо від того що немає роботи. Хронічний стрес може розвинутися і через постійні сімейні проблеми. Догляд за хворим членом сім'ї також викликає стрес. Хронічний стрес, якою б не була його причина, висмоктує сили своєї жертви день за днем, тиждень за тижнем, місяць за місяцем. Найгірше в хронічному стресі в тому, що до нього звикають. Люди відразу помічають гострий стрес, тому що це новий для них стан. Хронічний стрес ігнорують, тому що він є давнім, знайомим, а часом і зручним.

Травматичний стрес розвивається після приголомшливої трагедії, як зґвалтування, нещасний випадок або стихійне лихо. До симптомів травматичного стресу можуть входити яскраві спогади тієї трагедії, що роками зберігаються в пам'яті. Деколи таким пацієнтам ставлять діагноз — посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Посттравматичний стрес - це нормальна реакція на надзвичайні обставини. Даний стрес – це виснажлива хвороба, яка характеризується повторними і нав'язливими спогадами чи снами про трагічну подію. Особа з ПТСР може також легко лякатися будь-якої дрібниці.

Посттравматичний стресовий розлад може розвинутися на тлі будь-якої події або серії подій, які включають смерть чи її загрозу, серйозні каліцтва або загрозу фізичної безпеки. Це може бути стихійне лихо, нещасний випадок, повінь, пожежа, землетрус, автомобільна аварія, бомбардування, стрільба, тортури, викрадення людини, розбійний напад або наруга над дитиною. Симптоми ПТСР можуть з'явитися у людини, яка просто побачила або дізналася про якусь трагічну подію, особливо коли учасниками є близькі друзі або рідні.

Звичайно, всі реагують на травму по-різному. У більшості людей, які переживають трагічний випадок, серйозні симптоми психічних розладів не розвиваються, а навіть коли такі симптоми і присутні, вони не обов'язково набирають форми ПТСР. А як щодо тих, у кого стрес призводить до ПТСР? Деякі через певний час справляються з почуттями, викликаними травмою, і настає полегшення. Інші ще довго боряться зі спогадами про трагічні події. У будь-якому разі, ті, хто страждає ПТСР, і ті, хто бажає їм допомогти, повинні пам'ятати — одужання вимагає терплячості.

Підвищена чутливість до стресу

Деякі думають, що наша реакція на стрес багато в чому залежить від того, скільки різних стресових ситуацій нам траплялося пережити в минулому і якими вони були. Кажуть, що хворобливі події можуть навіть змінити хімічну «схему» мозку так, що людина стає набагато більш чутливою до наступних стресів.

Не слід нехтувати стресовими ситуаціями, які виникають у дитинстві, тому що вони, за словами фахівців, можуть мати істотний вплив. Більшість дітей, які переживають якусь травму, ніхто не веде до лікаря. Вони справляються з проблемою самостійно, живуть собі далі, а через роки, страждають від депресії або серцевого захворювання. Розглянемо, наприклад, психічну травму, коли дитина втратила одного з батьків. Якщо стрес такої сили трапиться в дитинстві, він може назавжди змінити структуру мозку, і мозок втратить здатність легко справлятися з нормальними щоденними стресами в майбутньому.

Звичайно, те, як людина реагує на стрес, може залежати і від ряду інших факторів, у тому числі від будови тіла і наявних ресурсів, що допомагають знаходити вихід із стресових ситуацій. Однак, незалежно від причини стресу, його можна подолати. Правда, це нелегко. Один лікар зауважує: «Говорити надзвичайно чутливій до стресу людині, що їй потрібно просто розслабитися,— це все одно, що говорити комусь з безсонням, що йому треба заснути».