Посттравматичний розлад (ПТСР): кому загрожує, тривожні симптоми та як собі допомогти

Занадто нестабільний світ, надто багато потрясінь на нас випадають. З чимось ми успішно впораємося. Але іноді травма чи сильний стрес нас підточує тривалий час, підвищуючи ймовірність посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Що це таке?

Посттравматичний стресовий розлад формується під впливом переживання однієї або декількох подій, що травмують, як, наприклад, військові дії, теракти, стихійні лиха, аварії, катастрофи. Все про цей стан розповідає психолог-психотерапевт.

ПТСР: що це таке у психології

Після травматичної події деякі впадають у стан, у якому більшість дій вони роблять у автоматичному режимі, що неспроможні виявляти позитивні емоції і жити нормально. Кілька місяців (або навіть років), вони не можуть «прийти до тями», стають схожими на роботів: встають, ходять на роботу, їдять, але все це відбувається на зовнішньому рівні, без глибинних переживань. Їм все здається одноманітним.

У такий спосіб проявляється посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — тяжке порушення психіки з тривалою реакцією на стресову подію.

Вперше дослідити стан ПТСР розпочали під час Першої світової війни. Солдати, що повернулися додому — куди вони так прагнули в окопах — у мирному житті все частіше страждали від кошмарів, у яких до них поверталися пережиті події. Лікарі розуміли, що така симптоматика потребує вивчення та лікування. Інтенсивні емоції травмуючого характеру, пов'язані з трагедією, смертю та постійною загрозою власному життю, пораненнями, ушкодженнями – все це сприяло розвитку ПТСР. Проте вперше діагноз було поставлено лише 1980 року.

Але симптоми ПТСР переживають не лише військові, а й постраждалі біженці, які мають підвищений ризик через перенесені травматичні події.

У міжнародній класифікації хвороб симптоми посттравматичного стресового розладу поділені на три групи:

• повторні переживання травматичних подій нині у вигляді яскравих нав'язливих спогадів, що супроводжуються страхом чи жахом, флешбеками чи нічними кошмарами;
  
• уникнення думок та спогадів про травматичний досвід, уникнення діяльності та ситуацій про нього нагадують;
  стан суб'єктивного відчуття загрози, що зберігається у вигляді гіпернастороженості або посилених реакцій переляку.
  

У цьому прояв стану настає в усіх по-різному. Тригером може бути пережита катастрофа, цькування, образи, фізичне насильство, біль чи сором. І те, що для однієї людини пройде безболісно, для іншої буде травмуючим.

Симптоми ПТРЗ

Діагностика посттравматичного розладу проводиться лікарем. Але є тривожні дзвіночки, які допомагають запідозрити недобре. У стані посттравматичного стресового розладу виникають як психологічні симптоми, і фізіологічні.

Психологічні симптоми

• постійне «прокручування» в голові ситуації, що травмує, знову виникають при цьому паніка і тривога, часто супроводжуються безсонням або жахливими сновидіннями;
  
• спалахи гніву та агресії (особливо, якщо ситуація була пов'язана із захистом свого життя);
  
• емоційна холодність, відчуженість, небажання згадувати, говорити про травму, ангедонію (нездатність відчувати радість), депресію;
  
• потяг до алкоголю та наркотиків як спроба впоратися з переживаннями, які призводять до суїцидальних думок.
  

Фізіологічні симптоми

• нудота, блювання, диспептичні явища (захворювання травної системи).
  
• порушення серцевого ритму та тиску, що супроводжуються запамороченням, головним болем, дзвоном у вухах;
  
• підвищена пітливість, тремтіння;
  
• нерівне дихання, задишка, почуття кома у горлі.
  

Причини та фактори ризику

Гострі реакції на екстремальну ситуацію можуть зберігатися довго, особливо якщо немає можливості поділитися своїми переживаннями, або ці переживання не знаходять підтримки та співчуття. Іноді події відбуваються так швидко і сильно, що людина не встигає їх усвідомити, вбудувати свою систему світогляду. Вона ніби застигає в точці, яка розділила «до» та «після». Ці застиглі почуття, не пережитий досвід, не маючи виходу, перетворюються на біль, спочатку гострий, а потім хронічний.

Чинники ризику ПТСР: війни, землетрусу, катастрофи, несподівана смерть близького, небезпечна хвороба. У більш локальному плані ПТСР може розвинутись через систематичні знущання, цькування, регулярні побої, наприклад, у сім'ї.

Також з розвитком ПТСР можуть зіткнутися жінки після пологів, що тяжко протікали, або перинатальної втрати, і навіть батьки новонароджених.

До цього списку можна включити будь-які форми діяльності, де одночасно потрібно стикатися з високим ризиком для життя, приймати швидкі рішення, постійно долати стрес та страх.

Як розвивається

Якщо пацієнт не реагує належним чином на стрес — він сам собі забороняє, не дозволяє ситуація чи соціальне оточення не приймає та відкидає реакцію — то порушується природне реагування на екстремальну ситуацію. В результаті нервова система довго залишається у сильному збудженні, фокусується на небезпеці, а гормональна система підлаштовується під таке сприйняття. Людина стає пильною, тривожною, постійно чекає, шукає і знаходить небезпеку.

Якщо довго перебуває в такому стані, людину починає реагувати на події, що відбуваються, не зовсім адекватно, її поведінка і мислення стають негнучкими, вона не може підлаштуватися під умови життя, що змінюються, а провідною стає реакція «бий або біжи». Часто це призводить до появи нових психічних травм, які нашаровуються один на одного, відсуваючи людину від першопричини.

Розвиток ПТСР залежить, як відреагувала людина в момент події, що відбулася з нею, і яка допомога їй була надана. Якщо вчасно звернутися по допомогу, ПТСР можна уникнути.

Якщо ж людина з якоїсь причини залишилася віч-на-віч зі своєю бідою і переживаннями на тривалий час, то включається реакція «бий або біжи». Реакція закріплюється, стаючи хронічною, а в поведінці та емоційному стані людини починає домінувати злість, гнів, тривога, постійна нервова напруга.

Такі люди можуть несвідомо потрапляти в ситуації, що нагадують подію, що травмує, щоб отримати можливість зробити емоційну розрядку, якої не трапилося в момент початкової події. Але зазвичай цього скидання не відбувається.

Можливе лікування

Ефективний спосіб лікування посттравматичного стресового розладу – пролонгована експозиційна терапія. Вона розроблена ізраїльським психологом, професором Едною Фоа. За цей метод журнал Time вніс її ім'я до списку 100 важливих людей. Терапія навчає пацієнта виявляти та контролювати флешбеки, спогади про травму, та сприймати ПТСР не як слабкість, а як захворювання, наслідки стресу, що піддаються лікуванню. Пацієнти навчаються контролювати тривожність, впоратися зі спалахами роздратування та люті, відновлюють соціальні навички, навчаються технікам релаксації.
При лікуванні ПТСР також призначають лікарські засоби, що усувають симптоми (занепокоєння, депресію, паніку, агресію , імпульсивність, суїцидальні думки). Самостійне лікування ПТСР не допустиме.

Паралельно впоратися із ПТСР допомагають медитація, йога, фізична активність, спілкування з друзями. Все те, що буде відводити від думок про страшне минуле, зменшувати кількість небажаних спогадів, що повторюються, про травмуючі події, знижувати або зовсім позбавляти негативних емоційних проявів травми.

Посттравматичний стресовий розлад – стан складний. Якщо у тебе чи знайомих є симптоми ПТСР, не можна тримати їх у собі, інакше вони можуть посилитись. Не розраховуй, що все пройде саме. Проконсультуйся із психотерапевтом. Тільки разом із фахівцем можна подолати проблему, а значить повернути собі колишнє радісне життя.