Центральна дистрофія сітківки ока
Під поняттям «центральна дистрофія сітківки ока» в медицині мають на увазі дистрофічні перетворення, які відбуваються в жовтій плямі очей. Характеризується це захворювання пошкодженням судинної системи ока, а також клітин-фоторецепторів, які покликані відповідати за далекий зір і сприйняття кольору. Що викликає цю патологію, до чого вона може призвести і як її лікувати? Відповіді на ці питання можна знайти в даній статті.
Першим симптомом, що дозволяє запідозрити дистрофію сітківки, є погіршений в сутінках зір, який ще називають «курячою сліпотою». У хворої людини знижується темнова адаптація, звужуються межі поля зору. Внаслідок ураження очей зоровий нерв атрофується, периферичний зір звужується і людина втрачає здатність бачити в темряві. Дуже часто дане захворювання призводить до вторинної глаукоми, відшарування сітківки, катаракті та інших патологій зору.
Дистрофія сітківки може бути як придбаною, так і вродженою. Вроджене захворювання бере свій початок з генетичних змін при формуванні очей в утробі матері. Дуже часто причиною стає «погана» спадковість. Хвороба починає сильно прогресувати в дитячому віці, проте в деяких випадках проявляється лише до 30 років. Придбана дистрофія характерна для літніх людей старше 60 років. Тут причиною патології є вікові зміни, що відбуваються в судинній системі. Головним чином до придбаної дистрофії сітківки призводить розлад кровообігу, викликаний атеросклерозом судин.
Крім того, дистрофію сітківки підрозділяють на периферичну і центральну. Периферична дистрофія властива людям, що страждають на короткозорість. Досить часто причиною її стає перенесене захворювання підшлункової залози, нирок або печінки, а також ускладнення ГРВІ, грипу та інших інфекційних захворювань.
Центральна дистрофія характеризується пошкодженням макули - центральної частини сітківки. У разі такого пошкодження хворий може розрізняти лише обриси предметів і максимум - відрізнити день від ночі. До того ж центральна дистрофія може протікати в двох формах - мокрою (в області сітківки накопичується кров і рідина) і сухою (між судинною оболонкою і сітківкою накопичуються продукти обміну).
Дистрофію сітківки вкрай важливо діагностувати якомога раніше, адже від цього багато в чому буде залежати ефективність лікування. Однак зробити це зовсім непросто, адже на ранніх стадіях захворювання патологія практично не має симптомів. Хвора людина не надає значення «мушкам» і дрібним точкам в очах і відкладає похід до окуліста.
Зі скорботою можна констатувати, що на сьогоднішній день, навіть при сучасному розвитку офтальмології, адекватного лікування дистрофії сітківки не існує. Терапія при захворюванні підбирається лікарем-офтальмологом суто індивідуально, залежно від форми і причини розвитку дистрофії. Для лікування відшарування сітківки нерідко використовується метод лазеркоагуляції. Її мета - спробувати призупинити зростання захворювання. Після такого лікування пацієнтові в строгому порядку заборонено палити і вживати алкоголь. Навпаки ж, важливо регулярно стежити за своїм тиском, приймати вітамін A і вітаміни групи B (тіамін, рибофлавін, піридоксин, цианокобаломін).
Потрібно зауважити, що лазерна терапія не приводить до поліпшення гостроти зору. Однак при цьому наслідки хвороби стають менш тяжкими і процес зниження зору призупиняється.
Окрім іншого, медикаментозне лікування дистрофії сітківки ока має включати в себе прийом кортикостероїдів, судинорозширювальних препаратів, антиоксидантів, діуаретиків, ангіопротекторів і розсмоктуючих засобів. Лікарем можуть призначатися ін'єкції біогенних стимуляторів, проводитися електрохвильова, мікрохвильова або ультразвукова терапія. А для поліпшення кровообігу пацієнтові можуть призначити антиглаукомну або вазореконструктивну операцію.
Хворим центральною дистрофією сітківки лікарі рекомендують носити темні окуляри. До того ж таким людям необхідно збалансоване харчування, в яке потрібно включати свіжі овочі, печінку і риб'ячий жир, яйця і зелень. А щоб якомога раніше виявити наявну патологію кожна людина повинна два рази на рік відвідувати офтальмолога і перевіряти свій зір. Живіть повноцінним життям і будьте здорові.
Дистрофія сітківки може бути як придбаною, так і вродженою. Вроджене захворювання бере свій початок з генетичних змін при формуванні очей в утробі матері. Дуже часто причиною стає «погана» спадковість. Хвороба починає сильно прогресувати в дитячому віці, проте в деяких випадках проявляється лише до 30 років. Придбана дистрофія характерна для літніх людей старше 60 років. Тут причиною патології є вікові зміни, що відбуваються в судинній системі. Головним чином до придбаної дистрофії сітківки призводить розлад кровообігу, викликаний атеросклерозом судин.
Крім того, дистрофію сітківки підрозділяють на периферичну і центральну. Периферична дистрофія властива людям, що страждають на короткозорість. Досить часто причиною її стає перенесене захворювання підшлункової залози, нирок або печінки, а також ускладнення ГРВІ, грипу та інших інфекційних захворювань.
Центральна дистрофія характеризується пошкодженням макули - центральної частини сітківки. У разі такого пошкодження хворий може розрізняти лише обриси предметів і максимум - відрізнити день від ночі. До того ж центральна дистрофія може протікати в двох формах - мокрою (в області сітківки накопичується кров і рідина) і сухою (між судинною оболонкою і сітківкою накопичуються продукти обміну).
Дистрофію сітківки вкрай важливо діагностувати якомога раніше, адже від цього багато в чому буде залежати ефективність лікування. Однак зробити це зовсім непросто, адже на ранніх стадіях захворювання патологія практично не має симптомів. Хвора людина не надає значення «мушкам» і дрібним точкам в очах і відкладає похід до окуліста.
Зі скорботою можна констатувати, що на сьогоднішній день, навіть при сучасному розвитку офтальмології, адекватного лікування дистрофії сітківки не існує. Терапія при захворюванні підбирається лікарем-офтальмологом суто індивідуально, залежно від форми і причини розвитку дистрофії. Для лікування відшарування сітківки нерідко використовується метод лазеркоагуляції. Її мета - спробувати призупинити зростання захворювання. Після такого лікування пацієнтові в строгому порядку заборонено палити і вживати алкоголь. Навпаки ж, важливо регулярно стежити за своїм тиском, приймати вітамін A і вітаміни групи B (тіамін, рибофлавін, піридоксин, цианокобаломін).
Потрібно зауважити, що лазерна терапія не приводить до поліпшення гостроти зору. Однак при цьому наслідки хвороби стають менш тяжкими і процес зниження зору призупиняється.
Окрім іншого, медикаментозне лікування дистрофії сітківки ока має включати в себе прийом кортикостероїдів, судинорозширювальних препаратів, антиоксидантів, діуаретиків, ангіопротекторів і розсмоктуючих засобів. Лікарем можуть призначатися ін'єкції біогенних стимуляторів, проводитися електрохвильова, мікрохвильова або ультразвукова терапія. А для поліпшення кровообігу пацієнтові можуть призначити антиглаукомну або вазореконструктивну операцію.
Хворим центральною дистрофією сітківки лікарі рекомендують носити темні окуляри. До того ж таким людям необхідно збалансоване харчування, в яке потрібно включати свіжі овочі, печінку і риб'ячий жир, яйця і зелень. А щоб якомога раніше виявити наявну патологію кожна людина повинна два рази на рік відвідувати офтальмолога і перевіряти свій зір. Живіть повноцінним життям і будьте здорові.
15 квітня 2015
